Всі ми унікальні і неповторні, а значить, і самотність здатні відчувати з різних причин. Проте, ось кілька популярних причин, здатних підкосити найміцніших горішків:
1) Ви опинилися в новій ситуації. Переїхали в інше місто, як героїня Netflix-шоу «Емілі в Парижі», де нікого не знаєте, приступили до роботи в новому офісі, повному незнайомих осіб.
2) Вам не вистачає розуміння. Це коли відчуваєте, що відрізняєтеся від оточуючих і вам важко спілкуватися на тему того, що для вас важливо, тому що інші цього не розділяють – або навпаки.
3) Ви хочете любові. Всі подружки мають пари, давно і щасливо, а ви одна, чому на душі шкребуть кішки, а весь світ, включаючи рідну матір, штовхає вас на пошук романтичного ідеалу. Або під впливом тих же причин ви нарешті вступили у відносини, але в процесі спільного життя розчарувалися в обранцеві, і вам все так же самотньо, хоча ви ніби як удвох.
4) Ви сумуєте за близькими. Старим друзям більше ніколи з вами тусити – у всіх справи, сім’я, діти. Або ви вродили настільки соціальною істотою, що вам необхідно постійна присутність когось поруч – хоча б за стінкою.
Наукові причини самотності
На питання «Чому все-таки ми відчуваємо себе самотньо?» більшість з нас потисне плечима або процитує Аристотеля: «Людина – тварина соціальна». Але насправді того є психологічні і навіть фізіологічні причини.
Дослідники з Льовенського католицького університету, Чиказького університету і Амстердамського вільного університету перейнялися пошуком наукової відповіді на це питання і провели серію досліджень еволюційних і біологічних причин самотності. Висновки, опубліковані в журналі «Перспективи психологічної науки» (Perspectives on Psychological Science), свідчать: ми навчилися відчувати самотність в процесі еволюції, тому що це почуття сприяє виживанню.
У процесі розвитку людства возз’єднання одинаків з іншими «збільшує шанси на виживання і можливість передати гени наступному поколінню», пояснюють вчені. Усвідомлення ізоляції спонукає тіло активувати системи реакції на стрес. Туга або паніка, викликані самотністю, – тривожні сигнали, необхідні, щоб спонукати до пошуку можливості до спілкування.
Крім того, дослідники прийшли до висновку, що почуття самотності передається у спадок. Тобто якщо мама, бабуся або хто завгодно з ваших предків були схильні страждати від самотності, то і в вашому поведінковому паттерні виявиться ця здатність. Безумовно, соціальне середовище відіграє роль, але генетичне кодування створює базу формування особистості.
Чому самотність – це не завжди погано
Не варто забувати, що деяким людям соціальна бездіяльність не тільки комфортна, але і приписана природою. У 1921 році Карл Густав Юнг з виходом книги «Психологічні типи» ввів в обіг терміни «екстраверт» і «інтроверт», пояснивши, що в кожної особистості розмістився тандем цих рис, правда, в різних пропорціях. Екстраверт – це той, хто реалізує свій потенціал в компанії інших, а інтроверту компанія зовсім не потрібна, скоріше б втекти від натовпу і дозвільної балаканини.
Для багатьох самотність – дивина або лузерство, а свідомий і комфортний вибір. Соромитися тут нічого. Не потурайте тиску суспільства, а піддавайтесь самовдосконаленню або що ви там любите робити наодинці з собою. Якщо людина не любить шумних зборів, розмов, обіймів, а хоче ноутбук, навушники, гуляти на природі або уникати впливу чужих звичок – вперед, enjoy yourself.
