Сильний текст про те, чому іноді краще залишати свою точку зору при собі

Сильний текст про те, чому іноді краще залишати свою точку зору при собі

Не варто чекати співчуття від бездітної жінки до багатодітної матері, від ситого до голодного, від зрячого до сліпого.

Якби я була на твоєму місці, то вчинила б по-іншому. Я б ніколи не одягла таке старе плаття і не терпіла б такого байдужого чоловіка. Якось я опинилася в лікарні. У мене була висока температура, але вона не заважала мені підриватися з самого ранку і спускатися сходами на перший поверх, щоб погодувати бездомних собак у дворі. Медсестри лише хапалися за голову, мовляв, що я виробляю, адже у мене постільний режим після перенесеної операції.

Натомість сусідка по палаті зі схожим діагнозом постійно лежала в ліжку й скаржилася своїм рідним на нестерпний біль. Я абсолютно не розуміла її і засуджувала таку слабкість.

У мене є знайомий, який вже багато років не підтримує зв’язок зі своєю матір’ю. Усі навколо твердять: “Дурень! Це ж твоя рідна ненька. Потім будеш шкодувати про своє ставлення, але буде надто пізно”.  Однак нікого не цікавило те, що усе дитинство він страждав від її пияцтва й побоїв. Скільки разів лікарі накладали йому шви через “невдалі падіння”. І коли жінка в черговий раз підняла на хлопця руку, той сказав, що більше цього терпіти не буде і пішов з дому. Матір вслід кричала, що він їй більше не син. А тепер жіночки, які виросли в зразкових сім’ях, попиваючи чай, говорять про те, які у нього мають бути стосунки з матір’ю. 

Ми звикли судити оточуючих по собі.

Якось до мене прийшли в гості друзі зі своїм семирічним сином. Спочатку дитина чемно сиділа за столом, копирсаючись в тарілці з картопляним пюре. Однак як тільки я принесла чай з цукерками, хлопчик підскочив і вхопив собі цілу жменю.

Я подивилася на нього з докором в очах, а подруга сказала:

– Ніяк не можу пояснити йому, що так поводитися не можна. Просто у нас вдома рідко бувають солодощі, тому син завжди бере із запасом. Але що вдієш? Добре, що принаймні хліб можемо собі дозволити.

Нам не під силу відчути чужий головний біль чи пройти чийсь життєвий шлях. 

Хтось страждає від постійного холоду, а комусь не вистачає свіжого повітря. У когось справжній страх висоти, а комусь подобається кататися на чортовому колесі. Одні насолоджуються детективними романами, а інші – книгами про психологію. 

У кожного свої погляди, досвід і переконання. Ми бачимо світ через призму власного сприйняття. Саме тому краще тримати особисту точку зору при собі. 

Джерело