Лист собі?
Я просто люблю тебе.
Не за щось, а ось просто так.
Люблю твої очі. Вони бачили багато болю, але все одно продовжують світитися і шукати краще в кожній людині.
Люблю твоє обличчя. Кожну його зморшку, вони, як карта, розкривають все те, що було між нами.
Люблю кожну, як сказали б багато, ваду, твого тіла. Кожну розтяжку, кожен шрам і кожен опік. Вони твої медалі, що видають в тобі хоробру людину, незважаючи на падіння, ти встаєш і йдеш далі.
Тебе неможливо не любити.
Ти досконалість. Все, що відбувалося в твоєму житті – все було чудово. Весь твій життєвий досвід – просто досвід. Не було в ньому помилок, гріха, втрат. Був просто досвід. Твій. Справжній. Такий який є.
Я пишаюся тобою. Твоєю силою, вірністю, щирістю.
Таких як ти більше немає. Ніде. Навіть якщо дуже-дуже постаратися відшукати.
Я люблю і приймаю тебе цілком, без залишку і протиріч.
Ти – найкраще і найдорожче, що є у мене. Коли я з тобою, я щаслива, я повноцінна і мені більше нічого не треба.
Виявилося так не просто прийняти найдорожче, що є у мене. Але я прийняла, і я тут.
Здрастуй, Я!
Тетяна Румянцева
