Я дозволяю собі не бути щасливою.
Ми якось непомітно прийшли до того, що щасливе і усвідомлене ставлення до життя стало не опцією, а задушливим обов’язком. Коли без цього ти перетворюєшся в того слабкого немовля, якого в Спарті відразу ж після народження скидали зі скелі. Замість життя у нас з’явилася мета: довести іншим, що ти щасливий. І кожна твоя дію – усвідомлена. Але я дозволяю собі зійти з цієї дистанції.
Я дозволяю собі здатися комусь не досить щасливою.
Я дозволяю собі не доводити з піною у рота, що мені всього достатньо, якщо мені недостатньо.
Я дозволяю собі не перекручувати власні почуття в страху здатися з боку мало усвідомленою. І якщо мені в якийсь момент буде самотньо, я дозволяю собі не доводити іншим, що я є інтровертом,і самотні люди щасливіші сімейних. І якщо в якийсь момент мені стане мало любові від близької людини, я дозволяю собі не доводити іншим, що стала настільки усвідомленою, що мене це не ранить. І якщо мені не буде за що дякувати минулому року, я дозволяю собі не дякувати виключно з «соціальної ввічливості». І якщо мені буде страшно дивитися в майбутнє, я дозволяю собі не демонструвати штучний оптимізм.
Я дозволяю собі не бути першою.
Я дозволяю собі промовчати. І якщо у мене захопить дух від неймовірного виду на безкрайню долину, що розкинулася переді мною з висоти гори, – я дозволяю собі зберегти це в собі і не розповідати публічно. І якщо у мене буде розриватися серце від любові в момент, коли я уткнуся носом в рідну і теплу шию, я дозволяю собі сфотографувати цей момент тільки своєю душею. І якщо у мене будуть горіти очі на концерті неймовірного виконавця, я дозволяю собі все пісні протанцювати, навіть не згадавши про наявність телефону в кишені.
Я дозволяю собі.
Я дозволяю собі здаватися щасливою тільки для самої себе.
Автор: Tamriko Sholi