Тім Лоуренс, психотерапевт і журналіст, написав статтю, в якій розповідає, як можна реально допомогти людині, що відчуває горе. Він попереджає, що з розхожими фразами, які прийнято вимовляти для підтримки, потрібно бути обережними – вони можуть поранити ще сильніше.
– Я слухаю, як один мій друг-психотерапевт розповідає про свою пацієнтку. Жінка потрапила в жахливу аварію, вона постійно відчуває біль, і у неї паралізовані кінцівки. Я чув цю історію вже раз десять, але мене щоразу шокує одна річ. Він сказав бідоласі, що трагедія призвела до позитивних змін в її житті.
«Все в житті відбувається не випадково», – ось його слова.
Мене дивує, наскільки ця банальність глибоко вкоренилася навіть серед психотерапевтів. Ці слова ранять і ранять жорстоко. Він хоче сказати, що подія змушує жінку рости духовно. А я вважаю, це повна маячня. Аварія зламала її життя і зруйнувала мрії – ось що трапилося і абсолютно нічого хорошого в цьому немає.
Найважливіше: подібний настрій заважає нам робити те єдине, що ми повинні робити, коли у нас біда – сумувати.
Добре говорить про це мій учитель Меган Дівайн:
«Дещо в житті не можна виправити. Це можна тільки пережити».
Ми горюємо не тільки тоді, коли хтось із близьких помирає. Ми вдаємося до печалі, коли йдуть кохані, коли руйнуються надії, коли наздоганяє серйозна хвороба. Не можна виправити втрату дитини і зраду близької людини – це можна тільки пережити.
Якщо з вами сталося лихо, і хтось говорить вам такі затерті фрази: «все, що не відбувається – на краще», «це зробить тебе краще і сильніше», «це було зумовлено», «нічого не трапляється просто так», «треба взяти на себе відповідальність за своє життя», «все буде добре» – можете сміливо викреслювати цю людину зі свого життя.
Коли ми говоримо своїм друзям і рідним подібні слова, навіть з найкращими намірами, ми відмовляємо їм у праві на скорботу і смуток. Я сам пережив величезну втрату, і мене кожен день переслідує вина за те, що я до сих пір живу, а моїх близьких – більше немає. Мій біль нікуди не пішов, я просто навчився спрямовувати його у потрібне русло, працюючи з пацієнтами, і краще розуміти їх.
Але ні за яких умов мені б не прийшло в голову сказати, що ця трагедія стала подарунком долі, яка допомогла мені вирости духовно і професійно. Говорити так – означає топтати пам’ять коханих людей, яких я втратив занадто рано, і тих, хто зіткнувся з подібною бідою, але не зміг впоратися з цим завданням. І я не збираюся прикидатися, що для мене це було легко, тому що я сильний, або що я став «успішним», тому що зміг «прийняти на себе відповідальність за своє життя».
Сучасна культура відноситься до скорботи як до проблеми, яку потрібно виправити, або як до хвороби, яку потрібно лікувати. Ми робимо все, щоб заглушати, витісняти свою біль або якось її трансформувати. І коли ви раптом стикаєтеся із нещастям, люди навколо вас перетворюються в ходячі банальності.
Так що ж говорити друзям і близьким, що потрапили в біду, замість «все в житті не випадково»? Останнє, чого потребує людина, роздавлена нещастям, це рада або повчання. Найважливіша річ – розуміння.
Скажіть буквально наступне:
“Я знаю, що тобі боляче. Я тут із тобою”.
Це означає, що ви готові перебувати поруч і страждати разом з близькою людиною – і це неймовірно потужна підтримка.
Для людей немає нічого важливішого, ніж розуміння. Воно не вимагає ніяких спеціальних навичок і підготовки, це просто готовність бути поруч і залишатися поруч стільки, скільки буде потрібно.
Будьте поруч. Просто будьте поруч, навіть коли вам незатишно або видається, що ви нічого корисного не робите. Насправді саме тоді, коли вам незатишно, варто робити над собою зусилля і залишатися поруч.
“Я знаю, що тобі боляче. Я поруч”.
Ми так рідко дозволяємо собі увійти в цю сіру зону – зону жаху і болю – але саме там криються коріння нашого зцілення. Воно починається, коли є люди, готові йти туди разом з нами.
Я прошу вас, зробіть це для своїх близьких. Ви, можливо, ніколи про це не дізнаєтеся, але ваша допомога буде безцінна. І якщо ви коли-небудь потрапите в біду, знайдіть людину, готову бути поруч. Я гарантую, вона знайдеться.
Всі інші можуть іти.
