(Зі спогадів Дейла Карнегі)
А. Саундерс розповідав, як його викладач курсу гігієни дав учням один з найцінніших уроків.
Одного ранку наша група прийшла на заняття в лабораторію, де знаходився доктор Брандвастн. На краю його столу стояла пляшка молока. Ми сіли і дивились на неї, не розуміючи, яке відношення молоко має до курсу гігієни.
Несподівано доктор Брандвастн перекинув пляшку в раковину і прокричав: “Не плачте над розлитим молоком!” Потім він змусив нас підійти до раковини і подивитися на порожню пляшку.
“Подивіться гарненько, – сказав він, – я хочу, щоб ви запам’ятали урок на все життя. Ви бачите – молоко все вилилося, і скільки б ви не піднімали шуму і не рвали на собі волосся – жодна крапля не повернеться назад.
Якби ми вжили заходів обережності, молоко можна було б зберегти. Але зараз занадто пізно. Все, що ми можемо зробити, – це списати його, забути і перейти до подальших справ”.
“Я забув геометрію і латинь, – сказав А. Саундерс, – а цей невеликий урок запам’ятався на все життя. Він дав мені для практичного життя більше, ніж усе інше, чого мене вчили у вищій школі протягом 4 років.
Він навчив мене по можливості не розливати молоко, але якщо це сталося – забути повністю і ніколи не згадувати”.
Дейл Карнегі