Є одне просте правило, яке дозволяє суттєво підвищити продуктивність роботи над будь-яким проектом: навіть якщо справ вище голови, і немає часу навіть нормально виспатися, потрібно все одно обовязково залишати невеликий заділ по часу чисто для себе.
Хоча б півгодинки, але повністю вільних від роботи як такої. Щоб розслабитися, відволіктися чи почитати щось цікаве по темі, а то й відсторонено.
Якщо накопичену за робочий день/тиждень інформацію згодувати нашій внутрішній нейромережі і дати їй час на обробку цього масиву даних без зайвого відволікання, цей механізм здатний інколи видавати доволі незвичайні результати. Це можливість зловити те, що в психології називають “інсайтом”.
Є одна така давня і вже напівміфічна історія, яке тут буде якраз в тему.
Одного вечора відомий англійський учений Ернест Резерфорд зайшов у лабораторію. Хоча час був пізній, в лабораторії схилився над приладами один з його численних учнів.
– Що ви робите тут так пізно? – запитав Резерфорд.
– Працюю, – була відповідь.
– А що ви робите вдень?
– Працюю, звичайно ж, – відповів учень.
– І рано вранці теж працюєте?
– Так, професоре, і вранці працюю, – підтвердив учень, розраховуючи на похвалу з вуст відомого вченого. Але Резерфорд спохмурнів і роздратовано запитав:
– Послухайте, якщо ви постійно працюєте, то коли ж у вас є час думати?
