Багато хто вірить в міф, що любов — це лотерея, спонтанність, а значить, стосунки — це все, що завгодно, але тільки не усвідомлений вибір
«Якийсь нескінченний флібегінг», — в сльозах підсумувала свою розповідь клієнтка. Вона повідала про десять коротких романів за рік, які закінчилися різко і боляче. У кожному з десяти випадків вона шукала стосунків, він — швидкого сексу, комфорту, фінансів, але вже точно не кохання.
Слово fleabagging увійшло в побут після виходу популярного британського серіалу Fleabag (Погань). Ця нова сленгова назва для позначення старої проблеми: найгіршого виду дейтінгу і дуже токсичних стосунків.
Fleabagging, за тлумачним словником англійської мови Urban Dictionary, — це«регулярні відносини з людьми, які просто тобі не підходять». Або просто вибір невідповідних партнерів.
Якщо копнути глибше, з’ясується, що якийсь дефект трапився в дитинстві
Коли людина весь час, ніби навмисне, вибирає «не тих». Страждає, розчаровується, розлучається і знову робить невірний вибір. Або коли постійно сходиться і розходиться з одним і тим же партнером, який абсолютно їй не підходить, але «чого б граблі не вчили, а серце вірить в чудеса…» В результаті стосунки перетворюються на череду виснажливих сумнівів, сварок, примирень, скандалів, розлучень, повернень і знову розставань.
Звичайно, всі помиляються. Але флібегінг — не про помилку. А про неправильний вибір, якого зовсім точно можна уникнути.
Спіткнувся раз — випадковість. Спіткнувся 10 разів на тій же дорозі, об той само або схожий камінь — правило, закономірність, свідома сліпота.
Чому так відбувається? Чому людина з ослячою впертістю продовжує вибирати тих, хто приносить біль і розчарування?
Багато хто вірить у міф про кохання, яке «раптом нагряне». Яке трапляється якось само, без нашої участі, що це в певному сенсі лотерея, спонтанність. А, і ще досі є люди, які вірять у дві половинки!
Друге. Багато хто вірить, що є «моя людина», якийсь образ, навіяний казками, романами чи фільмами, дитячими паттернами. З «моєю» все неодмінно складеться само собою. Її тільки треба зустріти.
Так не буває, вибачте.
З найбільш «моєю» потрібно розмовляти, з’ясовувати, знайомитися, придивлятися, розставляти кордони і розповідати про свої бажання та потреби, а вже потім робити висновок, наскільки вона підходить.
У разі флібегінгу раз по раз відбувається вибір того ж типажу, тієї ж «картинки», складеної у нас в голові. Найчастіше такий вибір не призводить ні до чого хорошого, адже за картинкою стоїть жива людина, яку ми навіть не знаємо і яка зовсім не зобов’язана відповідати нашим уявленням про неї.
Третє. Повернення до старих стосунків. Тут і ідеалізація минулого. І страх змін. І застрягання у токсичних, руйнівних стосунках. Адже навіть вони краще, ніж самотність, навіть вони створюють помилкове відчуття стабільності. І в цьому випадку причина, швидше за все — низька самооцінка, страх самотності та інші«тепер я залишуся одна — нікому непотрібна — нікого не зустріну — помру з десятьма кішками». Ноу комментс. Лікувати.
Якщо копнути глибше про «танець на граблях», з’ясується, що якийсь дефект трапився в дитинстві, в тому, як ми навчилися будувати відносини. Часто саме через це з’являється звичка страждати. І вибирати тих, хто ці страждання приносять.
Одні вибирають патологічних брехунів і зрадників, інші — одружених або «капітанівдалекого плавання», треті — істериків і нервомотальників, четверті — нарцисів і користувачів, п’яті — безробітних або зовсім напівволоцюг. І з цим варто розбиратися і глибоко копати в кожному окремому випадку. Щоб вчитися танцювати без граблів.
Психолог Олена Любченко
