Чому лінь не нападає тоді, коли хочеться з’їсти чогось некорисного, наприклад булочку з вишнею..
Або коли хочеш фільм подивитись серіал… Лежачи на дивані…
Якась лінь неправильна…. Чи як? Думали про це?
Чому лінь приходить тоді, коли треба вивчити французьку/англійську, зробити вранці зарядку чи почати здорово харчуватись, знайти роботу, яку любиш, а не на якій просто багато платять, навідатись нарешті до бабусі/дідуся/мами/батька яких давно не бачив, сходити з дітьми в кіно…?! Вона завжди приходить невчасно…
Правда?)
Та чому так?
Якщо проаналізувати природу ліні, то вона захищає людину:
від хороших справ, від кар’єрного росту, від можливості стати кращою версією себе, від простого вміння бути дбайливим.
Выходить, що ЛІНЬ служить в більшості своїй – “кортячкам” , всьому тому, що несе людині миттєве задоволення. Це якщо не шукати виправдання ліні. В цьому пості не будемо, ок?
Краще відкрию Вам секрет!
Насправді лінь – це наслідок. Причини ліні не в самій ліні. І тому боротися з нею не будемо. Домовились?
Запам’ятаємо для початку таке:
“Насилля над собою – це відсутність любові!”
Корити, гнобити, ображатися на себе, заставляти себе – це крок у прірву, це як здобути собі ворога в своєму лиці. І цей воріг буде весь час виступати як суддя, прокурор і розстрільна команда, навіть якщо Ви будете щось робити. І ні хвилини спокою… Внутрішнього. Постійні конфлікти, сперечання, претензії, вішання ярликів, шаблонного мислення і зависання в прокрастинації тижнями. Так собі сценарій. Класичний, сіренький.
Не мотивує, правда?
То може напишемо інший, цікавий, може не звичний, але точно дієвий, а головне – добрий. Бо допомогти собі можна тільки по доброму.
Як?
Усвідомити причини, які спонукають лінитися. Стати дослідником.
Якщо копнути глибше, то в основі ліні лежить не бажання брати на себе відповідальність. А безвідповідальність – це відсутність свободи, яку всі так хочуть мати.
Тобто Лінь – це клітка, обмеження власної свободи. Вона забирає можливість жити в спокої, в мирі, в гармонії, в упорядкованості, в ресурсі енергетичному. Це власні кайдани Душі. Це такий спосіб залізти собі на голову і кричати, що важко тримати.
Тому завдання кожного, хто час від часу попадає в таку пастку – діагностувати себе, визначати причину, викорінювати її, і робити маленькі кроки аби позбутися шкідливих звичок.
Починати не з боротьби з лінню, а з вивчення себе, тих істинних причин, які призвели до ледачості. І в жодному разі “не посипати голову попелом”. З любов’ю до себе, з розумінням, добротою підніматись на сходинку вище, ніж був учора. Не треба бігти марафон на 100 км одразу. Просто по трохи тренуватися, для початку на маленьких дистанціях…
Як сказав Сенека:
“Все істинно велике робиться повільним, непомітним ростом.”
P. S. І згодом відкриється весь потенціал про який Ви і не здогадувались. Бо у справжній Любові до себе людина має силу подолати внутрішнього ворога…
