Щоденник школяра (Браво автору!)

Щоденник школяра (Браво автору!)

Щоденник школяра.

1 КЛАС. Сьогодні був перший день у школі. Вчителька сказала, що вчитися прийдеться ДВАНАДЦЯТЬ РОКІВ!!! Мені здається, вона щось плутає, адже читати і писати я вже вмію. Зі мною за парту посадили якесь руде дівчисько, таке погане!

2 КЛАС. Вчителька мала рацію – вчитися треба значно більше, ніж я думав. Взагалі мені в школі подобається все, крім уроків і домашніх завдань. Подобається навіть руда Танька, моя сусідка.

3 КЛАС. Знову школа. Чому канікули так швидко закінчуються? Танька за літо стала на два сантиметри вищою за мене, але вона цього не помічає, тому що я ходжу в трьох вовняних шкарпетках і батькових туфлях, у них каблук вищий.

4 КЛАС. У вчителів одні уроки на думці, гратися в школі не дозволяють, а вдома немає з ким. Нудьга! Одне добре – скоро Новий рік, чекаю його з нетерпінням…

5 КЛАС. Думав у п’ятому буде легше – ні, все те ж саме. А Таньці однієї школи мало, ходить ще і в музичну. Одружуйся потім з такою, на симфоніях затягає. Гляньте лише на хлопців, всі ніндзя-черепашки, поголовно. Відриваємося на перервах. Нещодавно випробували в учительській супербомбочку. Наша класна керівничка виявилася найміцнішою! Від заїкання вилікувалася через тиждень, тільки чує погано. Решту теж обіцяють за літні канікули вилікувати.

6 КЛАС. У школі зміни. Директор ходить в касці та бронежилеті. Біля учительської поставили бабусю Марію зі шваброю і міношукачем. Ми з друзями домовилися більше вчителів не чіпати. Ми що звірі? Жартувати можна, але без образ. Вчора історик приїхав до школи на новій машині похвалитися, а ми її відкотили за ріг будинку через дорогу. І нам весело, і людина не постраждала, лише очі у нього тепер на лобі. Правда Танька сказала, що це дурні жарти. А мені смичком ледь око не виколоти, то це розумні жарти? Телевежа дідькова, на п’ять сантиметрів довша за мене. Що мені тепер ціле життя на ходулях ходити?

7 КЛАС. Ходжу на баскетбольний гурток, але це таємниця. Кажуть, що баскетболісти виростають більше двох метрів. З Танькою не розмовляю, не дає списувати. А мені треба підтягнути успішність з деяких предметів, крім фізкультури. Удома теж починають підозрювати. Два щоденники, один для школи, інший для батьків вже не рятують. Щось треба робити.

8 КЛАС. Був у Таньки на дні народження, де вона познайомила мене зі своїм Паганкіним, вірніше сказати, показала його портрет. Виявляється, ніякий він не Поганіні й не Паганкін, а Паганіні – великий скрипаль, помер давним-давно. Який я дурень! Все, беруся за розум: кіно, виставки, концерти. Тим більше Танька сказала: «У чоловіка головне – розум». За тиждень отримав три десятки, шість вісімок. Вчителі в шоці, класну керівничку відвезли додому в непритомності. Педрада в повній бойовій готовності чекає великих провокацій і заворушень з боку старшокласників. Підготував реферат про мистецтво епохи Відродження. Сильно хвилююся за здоров’я директора.

9 КЛАС. Нарешті знову до школи, ці канікули так тягнуться і хто їх придумав? У житті стільки цікавого, а час летить так швидко. Танька як завжди вища за мене і відмінниця, але їй за мене більше не соромно. Вчителі прийшли в норму. Директор навіть пише дисертацію за темою: «Педагог і його провідна роль в успішності учня».

10 КЛАС. Збожеволіти можна – Таню не бачив ціле літо. Тільки листувалися. Вона то на морі, то на дачі. Вчителі раді всіх нас бачити. Учні відповідають взаємністю, завжди дадуть закурити і позичать до зарплати. Свої люди, стільки років разом. Малечу вчимо з повагою ставитися до педагогів: у школі більше 10 грам тротилу не вибухають, на завуча вампірами з-за рогу більше п’ятьох не стрибати, погано, якщо можеш не вчитися, над істориком не сміятися: «Ну і що, що у нього очі на лобі, то не на потилиці ж?» Одним словом, вчимося бути людьми.

11 КЛАС. Найбільше досягнення за десять років – переріс Тетяну на півголови. Вовняні шкарпетки можна знімати. У класі всі теж виросли і подорослішали. Одні почали курити, інші кинули. Після школи дівчата мріють прорватися в фотомоделі, найгірше – заміж. Хлопці – хто куди. Всі мріють про щастя, машини, квартири – нехай так і буде. На честь останнього дзвоника так і хочеться згадати молодість – підірвати супербомбочку! Але ж Танька моя руда лаятися буде. І директора шкода, тричі контуженого, сто раз наляканого за всі наші щасливі шкільні роки.

Джерело