Казка про принцесу та прокляття

Казка про принцесу та прокляття

— Принцеса! Прин-цес-са-а-а-а! — заволали під вікнами. — Прекрасна принцеса тут живе?

Вона роздратовано зітхнула і висунулася з вікна:
— Чого тобі?!

Внизу стояв принц. Звичайний прекрасний принц, кінь в комплекті.
Принц задер голову:
— Принцеса, кажу, тут живе?

Вона скривилася і закричала у відповідь:
— Немає її! Гуляє по полях та в лісах, збирає квіти. Завтра приходь!

Принц уважно подивився вгору, потім витягнув шматок пергаменту і порівняв малюнок з білявою головою, яка зараз стирчала з вікна:
— Я тебе впізнав! Ти ж принцеса, навіщо обманюєш?!
Принцеса зняла хустку, стомлено потерла чоло:
— Не втечеш, значить?
Принц вперто хитнув головою:
— Я женитися приїхав! Відкривай!
— Ну раз одружитися — то піднімайся. Клямку трохи на себе потягни, і тільки потім вгору, — заїдає вона, — пояснила принцеса і зникла в вікні. 

Принц спішився, акуратно прив’язав коня, кілька миттєвостей поборовся з непокірною клямкою — і, врешті-решт, опинився у світлій, просторій кімнаті. 
Біля вікна сиділа принцеса і щось майструвала з поліна.
Як тільки принц з’явився, дівчина підняла на нього очі і задумливо запитала:
— У тебе стамески немає?

Принц трохи сторопів, тому що у нього були з собою каміння дорогоцінне, оксамитові тканини і нитки перлинні.
А стамески не було.


— Ну ні, так ні, — кивнула принцеса. — Одружитися, значить?
Принц відкашлявся:
— Прекрасна принцеса, відомості про вашу красу і доброту дійшли до нашого королівства. І вирішив я, що ви повинні бути моєю дружиною!
— Прекрасний принц, я тебе бачу вперше в житті, і відомості про тебе ніяк не дійшли до мого королівства! — сказала принцеса. — Я не можу зараз заміж! У мене скоро сплав по високогірній річці — мені треба готуватися! І похід на байдарках! І ось — конкурс різьби по дереву, а стамеску татко з собою забрав!

Принц зовсім розгубився. Він уявляв собі все це інакше.
Зовсім по-іншому, якщо бути відвертим.
У його мріях прекрасна принцеса кидалася до нього в обійми і, сяючи посмішкою, дякувала йому за каміння, тканини та нитки, які він привіз їй у подарунок!
А зовсім не вимагала стамеску і вже точно не перераховувала якісь дикі способи проведення часу!

Принц був в жаху і думав, як тепер пояснити батькові, чому він повернувся без нареченої.
Ну не говорити ж правду, справді!

Принцеса дивилася на всі ці митарства і думала, що їй знову потрапить від татуся.
Тому що татко кожен раз лаявся і нарікав, що їй треба було народитися хлопчиком, а то і зовсім в який-небудь інший королівської сім’ї!

— Може бути, скажімо, що я закохана в когось іншого? — невпевнено запропонувала вона.
Принц знизав плечима:
— Дурниці які! Закохана, скажи, будь ласка! Ні, коли справа стосується політики двох королівств — тут не до любові! Та й батюшка не повірить. У мене всі завжди закохуються з першого погляду, розумієш?

 
Принцеса окинула його уважним поглядом і кивнула:
— Ну так, ти симпатичний. Але у мене сплав! І байдарки!
— І різьблення по дереву! — розвеселився принц. — Ти драконів випадково не приборкуєш у вільний час?

Принцеса радісно підстрибнуло і сплеснула в долоні:
— Ну точно, ти розумниця! — вигукнула вона. Принц розуміюче посміхнувся. — Скажеш, що мене викрав дракон! Триголовий! І що принцу, який звільнить мене — півкоролівства і незліченні скарби. З драконом я домовлюся — він мені в карти програв і за ним борг. У нього пересиджу поки, а там вже і зима настане, дорогу до нас замете, можна буде до літа не хвилюватися.

Принц закивав, думаючи про те, що з такими вістями додому вернутись не соромно.
Перестрибуючи через сходинки, спустився у двір, скочив на коня і обернувся.

Принцеса махала йому з вікна рукою.
— І скажи, що на дракона краще зі стамескою ходити! — прокричала принцеса, склавши руки рупором.
Принц махнув на прощання рукою і поскакав геть.

Принцеса села біля вікна, сховала під стіл поліно і підперла підборіддя рукою:
— Всі принци однакові! Хоч один би стукнув кулаком по столу, сказав би: «Ніяких більше байдарок, ти принцеса чи хто?!» Ні, все вірять, їдуть, а я сиди тут, вирізай по дереву! Чортова чаклунка, щоб їй провалитися крізь землю! Всього-то раз до неї в брюках вийшла, а в результаті — «Прокляну-прокляну, будеш все життя сидіти і чекати, поки справжній мужик приїде! А до цього — сиди з поліном». І хоч би стамеску залишила!

Автор:  avocbka.livejournal.com

Джерело