Ось чому нам, дівчата, не потрібні принци. Прочитаєш раз, запамятаєш на все життя

Ось чому нам, дівчата, не потрібні принци. Прочитаєш раз, запамятаєш на все життя

Прекрасна принцеса завжди вірила в любов і була готова боротися за неї до кінця.

«На війні всі засоби хороші», – думала вона і тому, коли дізналася, що принц потрапив в безодню відчаю, самокопання і зарозумілості розміром з Юпітер, вирішила будь-що врятувати бідолаху. Хоча навіть дракон, який охороняє цей скарб заточеним в башті, вважає його рідкісним мудаком.

Але принцеса – вперта натура, вона «і в вогонь і в воду» за коханим, тому взявши з власної вбиральні найкращий і гострий меч, осідлавши вороного коня, вона відправляється в дорогу. І мчить вона, значить, на коні, волосся назад, а в голові докладний план з порятунку.

А наш сумний принц так любить похвалу і захоплення, що всіма силами це заперечує, а в душі сподівається і вірить, що його все-таки пошкодують і таки вже, нарешті, врятують. Дурний, дурний принц. 

Через багато випробувань довелося пройти нашій героїні, перш ніж битися з драконом за серце принца. Довго билися вони в полі чистому, а принц сидів у вежі, бачив все це з віконця і їв попкорн, запиваючи все це віскариком. Мерзенний, мерзенний принц.

І ось під кінець чергового дня дракон поцікавився у принцеси: 

– Слухай, мала, а навіщо тобі цей принц здався? 

-Що значить «навіщо», я ж люблю його! – витираючи піт з лиця, обурено відповіла принцеса.

 – Та ти його навіть не знаєш, він же крім себе полюбити нікого не може, він крім як про себе розмовляти більше ні про що не може, а ще він п’яниця і не сприймає багато інформації. Ну, навіщо він тобі? 

– Я люблю його і повинна боротися за нього! – принцеса явно була вражена щирістю дракона.

– Я тебе благаю! Ну, по-перше, що ж за любов така, за яку треба боротися? Любов – це коли все добровільно і за взаємною згодою. Її марно вимолювати, випрошувати, і битися за неї сенсу немає. Вона або є, або її немає. Решта – фікція і твоє хвора уява. По-друге, так ти подивися на цього свого принца уважніше, крім розчарування і заниженої самооцінки він тобі нічого не дасть.

Усвідомлення увійшло в мозок принцеси, побачила вона принца з іншого боку і зрозуміла всю дурість своїх дій.

– Ти маєш рацію, дракон. Прости мене. Може, підемо поїмо? – принцеса кинула меч і попрямувала до свого коня.

– Так без проблем, давай забирайся на мене, так швидше, я тут знаю одне місце недалеко, там шеф-кухар готує відмінні стейки, ти повинна оцінити!

Принцеса і дракон полетіли разом вечеряти, а принц так і залишився похмурим і незрозумілим самозакоханим ідіотом.

Ось і казочці кінець, а хто читав – постарається припинити гнатися за непотрібними і придумувати любов там, де її немає.

Джерело