Наша образа подібна до кислого вина, а терпіння – чаші. Переповниться чаша, проллється вино – чекай на лихо. Деякі люди не ковтають образ…
Якось до мудреця прийшов хлопець і благав:
— Допоможи мені, о наймудріший! Моя сім’я руйнується через постійні претензії, постійні образи. Я більше так не можу. Підкажи мені, допоможи зрозуміти як поводитися.
— Принеси завтра глечик кислого вина, — сказав старець. – І я постараюся допомогти тобі.
Наступного дня, коли хлопець приніс глечик з вином, старець дістав кілька чаш різного розміру і сказав:
— Образа подібна до цього кислого вина, а терпіння – чаші. Переповниться чаша, проллється вино – чекай на лихо. А тепер налий вино в найменшу чашу і випий.
Хлопець наповнив чашу, сьорбнув, скривився, але вино допив.
— Дивись, чаша пуста, образи немає. Так поводиться любляча людина, вона ковтає образи. Жити з нею легко та приємно, але чи багато вина ти зможеш випити?
Ні, – відповів хлопець. – Швидше за все, навіть другу чашу не здолаю.
Виходить, що якщо постійно підливати вино, людина, якою б вона не була люблячою, рано чи пізно відмовиться пити, і ваші стосунки руйнуватимуться. Тепер налий вино у малу чашу.
Хлопець почав наливати, але тут мудрець схопив чашу і хлюпнув вино йому в обличчя. Хлопець остовпів від подиву, а мудрець сказав:
— Дивись, чаша знову порожня. Деякі люди не ковтають образ, навіть якщо це маленька чаша, а одразу відповідають на неї агресією. У таких вдача запальна, так що підливати їм – собі дорожче.
Мудрець посунув до хлопця велику чашу, і, як тільки той наповнив її, вилив йому вино на голову.
— Так поводяться терпимі люди. Чаша у них велика і наповнити її дуже непросто. Але якщо вже це сталося, чекай на лиха. Залишилася найбільша чаша.
Хлопець наповнив її тремтячими руками і сів, чекаючи. Мудрець підняв чашу і виявилось, що в ній є тріщина, з якої на підлогу закапало вино.
— Це сльози, – сказав мудрець. – Сльози найтерплячіших і люблячих людей. Якщо не підливати вино, чаша з часом спорожніє. Але якщо вона переповниться…
Хлопець заплющив очі в очікуванні потоку кислого вина, але мудрець відсунув чашу і продовжив:
— … Ти втратиш людину.
Хлопець підвівся і з поклоном сказав:
— Я все зрозумів, о наймудріший!
— Що ти зрозумів? – спитав мудрець.
— Або моя дружина поміняє собі чашу…
— Або що?
— Або я знайду собі іншу, з чашею більш відповідного розміру.
Дурень – зітхнув старець. Краще заведи собі менший глечик.
