Джордан Пітерсон – один із найпомітніших інтелектуалів 2000 років. Клінічний психолог, колишній викладач Гарвардського університету, лекції якого збирають повні зали, а відео на YouTube – мільйони переглядів.
У своїй книзі «12 правил життя» Пітерсон критикує покоління «двотисячних» за нігілізм, наголошує на розвитку індивідуальності, а також переконує – головне правило життя полягає у тому, що кожна людина мусить узяти на себе максимально посильну відповідальність за власне життя, суспільство і світ.
«12 правил життя» читають мільйони людей по всьому світу:
1. Спину – прямо, плечі – назад
Коли ви стоїте прямо, це означає, що ви приймаєте всю тяжку відповідальність із широко розплющеними очима. Це означає готовність добровільно перетворити хаос на придатний для життя лад. Це означає прийняття власної внутрішньої вразливості та усвідомлення того, що скінчився дитячий рай, у якому ви мали слабке уявлення про власну смертність. Це означає готовність свідомо йти на жертви, щоб забезпечити собі гідне існування… Отже, зверніть увагу на вашу поставу. Перестаньте горбитись і сутулитися. Говоріть те, що думаєте. Заявляйте про свої бажання так, ніби, як мінімум, маєте на них не менші права, ніж решта. Підніміть підборіддя і дивіться вперед. Не бійтеся бути небезпечними. Нехай серотонінова ріка тече вашою нервовою системою.
Люди (і ви самі) почнуть думати, що ви на щось здатні (принаймні не вирішать з першого погляду, що це не так). Відповідно, ваша тривога почне стихати. Вам стане легше помічати тонкі нюанси людського спілкування. Ваші розмови проходитимуть краще, без незручних пауз. У вас виникне бажання знайомитися з новими людьми, іти з ними на контакт і вражати їх. Підвищиться ймовірність того, що з вами траплятимуться хороші речі. А коли вони траплятимуться, то будуть у рази приємнішими.
2. Ставтеся до себе так, як до людини, якій маєте допомагати
Ставитися до себе як до когось, кому ви маєте допомагати, означає справді розуміти, що буде добре для вас. Це не «те, чого ви хочете». І не те, «що вас ощасливить»… Ви мусите визначити свій напрямок, аби бути готовими постояти за себе, щоб не стати вічно ображеними, мстивими та жорстокими. Треба чітко сформулювати й виголошувати власні принципи, щоб захищатися від спроб довколишніх скористатися вами. Треба ретельно дисциплінувати себе. Ви маєте дотримуватися даних собі обіцянок і винагороджувати себе за це. Так ви почнете собі довіряти й матимете мотивацію.
Ви мусите визначити, як із собою поводитися, щоб стати і постійно лишатися хорошою людиною. Непогано було би зробити цей світ трохи кращим.
3. Товаришуйте з людьми, які бажають вам добра
Якщо ви оточите себе людьми, які підтримують ваші високі цілі, вони не терпітимуть вашого цинізму й саморуйнування. Навпаки, вони хвалитимуть вас, коли ви робитимете щось хороше для себе та інших, і обережно каратимуть, коли заподієте шкоду. Це зміцнить вашу рішучість робити те, що потрібно, і так, як потрібно. Люди, які не прагнуть рухатися вгору, робитимуть навпаки… Кожен правильний приклад – це здоровий виклик, а кожен герой – суддя. Статуя Давида, створена Мікеланджело, ніби кричить усім, хто її бачить: «Ви можете стати кимось більшим!». Коли ви наважуєтеся поглянути вгору, то розумієте скрутність вашого нинішнього становища й перспективи майбутнього. Ви починаєте штурхати довколишніх, які в глибині душі знають, що їхній цинізм і пасивність не мають жодного виправдання. Ви – Авель для їхнього Каїна. Ви нагадуєте їм, що вони здалися не через усі жахи цього світу, а через те, що не хочуть звалювати світ собі на плечі, де йому й місце.
4. Порівнюйте себе з тим, ким ви були вчора, а не з тим, ким хтось інший є сьогодні
Коли внутрішній критик починає принижувати вас, от як він діє. Спершу обирає одну довільну характеристику для порівняння (слава, влада). Потім поводиться так, наче лише ця характеристика має значення. Далі порівнює вас із кимось, у кого ця характеристика на дуже високому рівні. Він навіть може використати цю нездоланну прірву між вами та об’єктом порівняння як доказ несправедливості життя. Він знищує ваше прагнення щось робити. Люди, які приймають такий підхід до самооцінки, дуже ускладнюють собі життя.
5. Не дозволяйте своїм дітям робити те, через що вони вам менше подобаються:
Батьки, які не хочуть брати на себе відповідальність за дисципліну дітей, вважають, що можуть просто відмовитися від конфліктних ситуацій, потрібних для правильного виховання. Вони не хочуть бути «поганим поліцейським». Але цим вони не рятують дітей від страху та болю. Навпаки. Байдужий навколишній світ відміряє їм значно серйозніші покарання, ніж могли би призначити батьки. Можете виховувати своїх дітей самостійно, а можете перекласти це на оточення. Але якщо обираєте другий варіант, не треба виправдовувати це любов’ю… Чіткі правила потрібні для дитячої безпеки. Чіткі принципи дисципліни й покарань сприяють соціальному розвитку та психологічній зрілості дитини. Правила й дисципліна допомагають дитині, родині та суспільству встановлювати і підтримувати лад, який захищає нас від жахів хаосу. Кращого дару, який можуть запропонувати люблячі та сміливі батьки, немає.
6. Перш ніж критикувати світ, наведіть лад у власному домі
Оцініть вашу нинішню життєву ситуацію. Почніть із малого. Ви на всі сто скористалися нагодами, які мали? Ви старанно працюєте над своєю кар’єрою чи дозволяєте обрáзам сковувати вас? Ви помирилися зі своїм братом? Ви гідно ставитеся до своєї другої половини й дітей? У вас є звички, які шкодять вашому здоров’ю та благополуччю? Ви берете на себе відповідальність? Ви кажете своїм рідним і друзям те, що треба казати? Чи є речі, які ви могли би зробити, щоб ваше життя стало кращим? Ви навели лад у своєму житті?
Якщо відповідь «ні», спробуйте от що: припиняйте робити те, що, як ви знаєте, неправильно. Почніть припиняти сьогодні… Якщо навіть віддалено відчуваєте, що треба зупинитися, зупиніться. Припиніть поводитися негідно. Припиніть казати речі, що змушують вас соромитися. Кажіть лише те, що робить вас сильнішими. Робіть лише те, про що зможете розповідати з гордістю… Не треба в усьому звинувачувати капіталізм, соціалізм чи своїх ворогів. Не треба намагатися змінити державу до того, як розберетесь у собі. Майте смиренність. Якщо не можете навести лад у власному домі, як ви можете наводити його в місті?
7. Прагніть чогось важливого (а не вигідного)
Послаблення непотрібного болю та страждань – це добре. Нехай це буде вашою аксіомою: наскільки зможу, діятиму так, щоб послабити непотрібний біль та страждання… Прагнення швидкої вигоди – це сліпий порив. Це короткострокова насолода. Щоб розчистити собі шлях, вона вдається до брехні. Вона ні перед чим не зупиняється. Вона незріла й безвідповідальна. Натомість значення – її повна протилежність. Значення з’являється, коли ваші імпульси контрольовані та організовані.
8. Кажіть правду чи принаймні не брешіть
Неправильно визначена мета із часом перетворюється на небезпечну форму життєвої брехні. Один сорокарічний пацієнт розповів мені, як бачив своє майбутнє в молодості: «Я на пенсії, сиджу на пляжі тропічного острова і п’ю маргариту на сонечку». Це не план. Це рекламний плакат туристичної компанії. Після восьми порцій маргарити вам не світить нічого, крім похмілля. Через три тижні маргаритового запою, якщо ви будете ще при тямі, вам стане до смерті нудно і ви відчуватимете огиду до себе. Через рік на вас буде боляче дивитися. Це нездоровий підхід до свого майбутнього…Проблема не в баченні як такому. Нам потрібне бачення майбутнього. Бажаного майбутнього. Це бачення пов’язує теперішні дії з важливими довгостроковими фундаментальними цінностями. Воно надає діям ваги та значення. Воно створює рамку, що обмежує невпевненість і тривогу. Та це не бачення. Це добровільна сліпота. Це найгірший тип брехні. Вона користується привабливістю раціоналізації. Добровільна сліпота – це відмова знати те, що можна дізнатися. Це відмова визнавати, що стукіт у двері означає, що за ними хтось є. Це відмова визнати, що в кімнаті є величезна горила, що під килимом ховається слон, а в шафі лежить скелет. Це відмова визнати, що ви помилилися, намагаючись утілити в життя свій план.
9. Припустіть, що людина, яку ви слухаєте, може знати щось невідоме вам
Психотерапія – це не порада. Порада – це коли людина, з якою ви говорите про щось страшне й складне, хоче, щоб ви замовкли і пішли своєю дорогою. Порада – це те, що ви отримуєте, коли людина, з якою ви говорите, упивається домінуванням власного інтелекту. Зрештою, якби ви не були дурні, у вас би не було ваших дурних проблем.
Психотерапія – це розмова як вона є. Розмова – це дослідження та розробка стратегії. Коли ви ведете справжню розмову, ви слухаєте і говорите. Але більшою мірою слухаєте. Слухати – означає звертати увагу. Ви не повірите, що вам розкажуть люди, якщо ви до них дослухаєтеся. Якщо ви їх слухатимете, іноді вони навіть казатимуть вам, які в них є проблеми. Іноді навіть казатимуть, як вони планують їх вирішувати. Іноді це допомагатиме вам вирішувати і ваші.
10. Нехай ваші слова будуть точними
Те, що ви чуєте, але не бачите в лісі, може виявитись тигром. Це може бути навіть група голодних тигрів, очолювана крокодилом. Але це може бути й не так. Якщо ви озирнетесь і подивитесь, це може виявитись білка. Щось є там, у лісі.
Ви точно це знаєте. Та часто це просто білка. Утім якщо ви не озирнетесь, це буде дракон, а ви – не лицар. Ви – миша, що зіткнулася з левом, кролик, паралізований поглядом вовка. Я не кажу, що там завжди буде білка. Часто це щось дійсно страшне. Та нерідко буває так, що страшна реальність – ніщо, порівняно з жахами, які малює уява. І якщо цей уявний жах зменшити до його реальних розмірів, йому можна протистояти. Якщо ви уникаєте зустрічей з неочікуваним, навіть коли воно з’являється в помірних дозах, реальність стає напрочуд неорганізованою та хаотичною. Із часом вона поглине весь порядок, усю передбачуваність… Будьте обережні, розповідаючи собі та іншим, що ви зробили, що робите і що збираєтесь робити. Шукайте правильні слова. Складайте ці слова в правильні речення, а речення – у правильні абзаци. Минуле можна врятувати, якщо звести до самої суті, через правильні слова. Теперішнє може протікати спокійно, не псуючи майбутнє, якщо чітко проговорювати його реалії. За допомогою акуратних думок і слів можна витягти одну-єдину прекрасну долю з купи похмурих і неприємних варіантів майбутнього.
Не ховайте маленьких монстрів під килим. Вони ростимуть там, у темряві. А тоді, коли ви не очікуватимете, вони вистрибнуть і зжеруть вас.
11. Не заважайте дітям, коли вони катаються на скейті
Коли нам ніщо не заважає, ми хочемо ходити по лезу. Там ми можемо досі покладатись на свій досвід, але при цьому стикатися із хаосом, що допомагає нам розвиватись. Через це нам подобається ризик. Ми відчуваємо приплив енергії, коли працюємо над удосконаленням своїх майбутніх дій, граючись тут і зараз. Інакше ми блукатимемо довкола, наче лінивці, байдужі до всього. Якщо ми живемо в умовах надмірної захищеності, то не знаємо, що робити, коли трапляється щось небезпечне, неочікуване та сповнене потенційних нагод.
12. Якщо зустрінете на вулиці кота, погладьте його
Через дорогу від мене живе кішка на ім’я Джинджер. Джинджер – прекрасна сіамська кішка, дуже спокійна і стримана. Джинджер абсолютно не турбують собаки. Наш пес Сікко з нею приятелює. Іноді, коли я її кличу, Джинджер біжить до нас, задерши вгору свій хвіст. Потім вона лягає на спину перед Сікко, котрий шаленіє від радості. Якщо їй хочеться, вона може приділити нам півхвилини. Це додає радості в хороший день і втішає в поганий.
Якщо ви будете уважні, навіть у кепські дні, то знайдете такі приємні нагоди. Може, ви побачите, як на вулиці танцює дівчинка в балетній пачці. Може, вип’єте чашку смачної кави в кафе, де дбають про своїх відвідувачів. Може, викроїте хвилин двадцять, щоб зробити щось смішне, що відволіче і нагадає, що ви здатні сміятися з абсурдності Буття.
