«Єдина людина, яка заслуговує на особливе місце у вашому житті, – це той, хто ніколи не змушував вас відчувати, що ви – його варіант».
― Шеннон Л. Алдер
Ми відмовляємося від людей, які насправді не бачать нашої цінності в цьому світі.
Люди, які сприймають нас як належне і відмовляються приймати нас такими, якими ми є. Ті, хто змушує нас почуватися негідними їхньої уваги. Тих, хто поводиться так, ніби ми лише одна з багатьох риб у морі.
Ми відмовляємося від людей, які думають, що можуть уникнути брехні нам. Тих, хто майже ніколи не дотримується свого слова. Люди, яким подобаються наші позитивні сторони, але не хочуть визнати той факт, що, як і в інших людей, у нас є недоліки. Люди, які критикують нас за наші недоліки.
Ми відмовляємося від людей, яким насправді не байдуже, зазнаємо ми невдачі чи успіху.
Ті, хто не співчуває нам і не цінує наш внесок. Ті, хто нас не поважає. Люди, які завжди ставлять себе на перше місце, що б з нами не сталося.
Ми відмовляємося від людей, які змушують нас відчувати, ніби ми не маємо цінності. Тих, хто вирішує проводити з нами час лише тоді, коли немає чим зайнятися. Ті, хто міг обійтися з нами чи без нас. Ті, хто змушує нас відчувати, що нам завжди доводиться боротися за їхню увагу, яка постійно зменшується. Ті, для кого ми завжди останні в списку.
Ми відмовляємося від людей, які не ставляться до нас з повагою, на яку ми заслуговуємо.
Ті, хто ставиться до нас так, ніби ми не маємо гідності. Ті, хто користується нашою доброю природою. Ті, хто поводяться так, ніби вони вище нас і вважають, що ми повинні стати на коліна заради їхніх крихт уваги.
Ми відмовляємося від людей, яким байдуже, чи втрачають вони нас, тому що вони ніколи не дізнаються, ким ми є насправді, і на яку безумовну любов ми здатні.
Тому що ми знаємо, що заслуговуємо на більше від життя.
Тому що ми знаємо, що ми цінні.
Тому що в нас ще залишилася якась гідність, щоб дозволити будь-кому змусити нас засумніватися в нашій цінності та задуматися, чи достатньо ми хороші, щоб до нас ставилися з добротою, любов’ю та повагою.
