Психологія воєнного часу: як не впасти у відчай та залишатися в ресурсі

Психологія воєнного часу: як не впасти у відчай та залишатися в ресурсі

Під час воєнних дій паніка, страх та відчай — це нормально. Так само, як і несподіваний прилив оптимізму та віри. Що відбувається з нашою психікою на фоні трагічних подій, як цьому протидіяти та залишатися в ресурсі? Розбираємося по пунктах.

Коливання настрою — це нормально

Згадай, що ти відчула вранці 24 лютого, коли дізналася про те, що розпочалась війна. Найімовірніше, це був неймовірний страх та тривога. Далі це перетворилося у цілу гамму відчуттів: заперечення, злість, паніка. А що ти відчула, коли наші сміливі захисники відбили напад ворога? Ейфорію та оптимізм. Такі коливання настрою — це нормально. Так і має бути. Головне — не застрягати на негативній стадії.

Що робити з відчуттям провини

Надважливим складником будь-якої війни є війна інформаційно-психологічна. Це вплив на настрої людей, намагання посіяти страх та паніку. Адже той, хто боїться, скоріше погодиться здатися, аніж буде чинити опір. Тому зараз кожному з нас потрібно стежити за своїм внутрішнім станом, приймати свої почуття, а головне — не воювати з собою ж. Через те, що втекла від небезпеки, або, як тобі здається, робиш надто мало. Важливо: зараз почуття провини відчувають всі, хто не відчуває безпосередній страх. «На фронті страшно і там немає місця провині. А в тилу деморалізує провина». Не дозволяй їй зробити тебе інертною та неефективною.

Роби те, що можеш. І нагадуй собі про те, щоб твій вклад у майбутню перемогу теж важливий: малюй та створюй патріотичні картини, якщо ти художниця/ілюстраторка, фотографуй все, що відбувається навколо тебе, якщо ти фотографиня. Пиши про те, що відбувається, якщо працюєш з текстами. Продовжуй робити те, що у тебе виходить найкраще, надавши справі дещо іншого спрямування.

А якщо не можеш — інформуй, підтримуй словами та обіймами, надавай прихисток тим, хто цього потребує. Цього вже достатньо.

Позбався марних очікувань

Так, нам всім хочеться вірити, що війна закінчиться якнайшвидше. Проте через такі очікування є ризик заклякнути на місці, чекаючи що ось-ось і ми повернемося до нормального життя. Налаштуй себе морально, що воєнні дії можуть затягнутися на місяці. Прийми це. Та продовжуй вірити, але вести життя вже зараз.

«Буддистські монахи щодня медитують на смерть. Це допомагає примиритися з нею і жити повним життям кожного дня, кожну хвилину». Будь готова до найгіршого, але вір у краще.

Налагодь своє життя заново

Якщо зараз ти у безпеці та борешся з синдромом «того, хто вижив», найкраще зробити це, продумавши собі рутину та нові традиції. Заплануй тренування, вчи нову мову, щодня о сьомій телефонуй бабусі, освоюй нове хоббі. Живи не лише новинами, щоб бути ефективною не лише зараз, а і тоді, коли ми будемо відбудовувати нашу країну. Нам потрібні морально та фізично здорові та сильні люди.

У всьому, що відбувається, є сенс

Для нас — точно. Для ворога — ні. Саме тому ми й переможемо. Це війна за нашу свободу, можливість рости та розвиватися. Нам потрібна перемога, а значить ми впораємося, виживемо та побудуємо ще міцнішу процвітаючу країну.

Джерело