Як мало тих, з ким розділяєш душу,
Хто чує шепіт втомлених думок.
Як мало тих, кого ми звемо друзі,
Хто чує серця розтривожений дзвінок.
Як мало тих,з ким хочеться сміятись,
Ділитися шматочками життя.
І зовсім в цьому світі не боятись,
Бо поруч є безцінне укриття.
Як мало тих,з ким просто говорити,
Хто ллє бальзам на ранені місця.
Як мало тих,з ким можна полюбити
По-справжньому вируюче життя.
©️ Аліна Войтенко
