Проникливе послання Чарлі Чапліна до своєї дочки Джеральдін

Проникливе послання Чарлі Чапліна до своєї дочки Джеральдін

Проникливе послання найвідомішого актора цілої епохи про славу, гроші та людяність. Лист про важливі цінності, які Чаплін хотів передати своїй дочці.

«Дівчинка моя!
Зараз ніч. Різдвяна ніч. Усі воїни моєї маленької фортеці заснули. Сплять твій брат, твоя сестра. Навіть твоя мати вже спить. Я мало не розбудив сонних пташенят, добираючись до цієї напівосвітленої кімнати.

Як далеко ти від мене! Але нехай я осліпну, якщо твій образ не стоїть завжди перед моїми очима. Твій портрет – тут, на столі, і тут, біля мого серця. А де ти? Там, в казковому Парижі, танцюєш на величній театральній сцені на Єлисейських полях.

Я добре знаю це, і все ж мені здається, що в нічній тиші я чую твої кроки, бачу твої очі, що блищать, наче зірки на зимовому небі. Я чую, що ти виконуєш в цій святковій і світлій виставі роль перської красуні, полоненої татарським ханом. Будь красунею і танцюй! Будь зіркою і сяй! Але якщо захоплення і подяка публіки тебе отьмарять, якщо аромат піднесених квітів закрутить тобі голову, то сядь в куточок і прочитай мій лист, прислухайся до голосу свого серця.

Я твій батько, Джеральдіна! Я – Чарлі, Чарлі Чаплін!
Чи знаєш ти, скільки ночей я провів біля твого ліжечка, коли ти була зовсім малою, розповідаючи тобі казки про сплячу красуню, про дракона, який ніколи не спав? А коли сон закривав мої старечі очі, я насміхався над ним і говорив: «Іди від мене! Мій сон – це мрії моєї доньки».

Я бачив твої мрії, Джеральдіна, бачив твоє майбутнє, твій сьогоднішній день. Я бачив дівчину, що танцює на сцені, фею, яка ковзає по небу. Чув, як в публіці говорили: «Бачите цю дівчину? Вона дочка старого блазня. Пам’ятайте, його звали Чарлі».

Так, я Чарлі! Я старий блазень!
Сьогодні твоя черга. Танцюй! Я танцював у широких рваних штанях, а ти танцюєш в шовковому вбранні принцеси. Ці танці і грім оплесків часом будуть підносити тебе на небеса. Лети! Лети туди! Але спускайся і на землю!



Ти повинна бачити життя людей, життя тих вуличних танцівників, які танцюють, тремтячи від холоду і голоду. Я був таким, як вони, Джеральдіна. У ті ночі, в ті чарівні ночі, коли ти засинала, заколисана моїми казками, я не спав. Я дивився на твоє личко, слухав удари твого сердечка і запитував себе: «Чарлі, невже це кошеня коли-небудь дізнається про тебе?»

Ти не знаєш мене, Джеральдіна. Безліч казок розповідав я тобі в ті далекі ночі, але свою казку – ніколи. А вона теж цікава.

Це казка про голодного блазня, який співав і танцював у бідних кварталах Лондона, а потім збирав милостиню. Ось вона, моя казка! Я пізнав, що таке голод, що таке не мати даху над головою. Більше того, я випробував принизливу біль блукаючого блазня, в грудях якого вирував цілий океан гордості, і цю гордість боляче поранили монети, які кидали. І все ж я живий, так що залишімо це. Краще поговоримо про тебе.

Знаменитое письмо Чарли Чаплина дочери Джеральдине, которое непременно  оставит след в вашем сердце - Не снилось

Після твого імені – Джеральдіна – йде моє прізвище – Чаплін. З цим прізвищем понад сорок років я смішив людей на землі. Але плакав я більше, ніж вони сміялися.

Джеральдіна, у світі, в якому ти живеш, існують не самі лише танці і музика! Опівночі, виходячи з величезного залу, ти можеш забути багатих шанувальників, але не забувай спитати у шофера таксі, який повезе тебе додому, про його дружину. І якщо вона вагітна, якщо у них немає грошей на пелюшки для майбутньої дитини, поклади гроші йому в кишеню. Я дав розпорядження, щоб у банку оплачували ці твої витрати. Але всім іншим плати суто по рахунку.

Час від часу їздь в метро або на автобусі, ходи пішки і оглядай місто. Придивляйся до людей! Дивись на вдів і сиріт! І хоча б один раз в день говори собі: «Я така ж, як вони». Так, ти одна з них, дівчинка! Більше того. Мистецтво, перш ніж дати людині крила, щоб вона могла злетіти вгору, зазвичай ламає їй ноги. І якщо настане день, коли ти відчуєш себе вище публіки, відразу ж кидай сцену. На першому ж таксі їдь в околиці Парижа. Я знаю їх дуже добре! Там ти побачиш багато танцівниць як ти, навіть красивіших, граціозніших, з більшою гордістю. Сліпучого світла прожекторів твого театру там не буде і в близько. Прожектор для них – Місяць. Подивись гарненько, вдивися! Не танцюють вони краще тебе? Зізнайся, моя дівчинко! Завжди знайдеться той, хто танцює краще за тебе, хто грає краще за тебе! І пам’ятай: у сім’ї Чарлі не було грубіяна, який вилаяв би візника або посміявся б над убогим, що сидить на березі Сени.

Я помру, але ти будеш жити. Я хочу, щоб ти ніколи не знала бідності. З цим листом посилаю тобі чекову книжку, щоб ти могла витрачати скільки забажаєш. Але коли витратиш два франка, не забудь нагадати собі, що третя монета – не твоя. Вона повинна належати незнайомій людині, яка її потребує. А такого ти легко зможеш знайти. Варто тільки захотіти побачити цих незнайомих бідняків, і ти зустрінеш їх всюди. Я говорю з тобою про гроші, бо пізнав їх диявольську силу.

Я чимало часу провів у цирку. І завжди дуже хвилювався за канатоходців. Але мушу сказати тобі, що люди частіше падають на твердій землі, ніж канатохідці з ненадійного канату. Може бути, в один із званих вечорів тебе засліпить блиск якого-небудь діаманта. У цей же момент він стане для тебе небезпечним канатом, і падіння для тебе неминуче.

Може бути, в один прекрасний день тебе полонить прекрасне обличчя якогось принца. У цей же день ти станеш недосвідченим канатоходцем, а недосвідчені падають завжди. Не продавай свого серця за золото і коштовності. Знай, що найбільший діамант – це сонце. На щастя, воно виблискує для всіх. А коли прийде час, і ти полюбиш, то люби свого чоловіка всім серцем. Я сказав твоїй матері, щоб вона написала тобі про це. Вона розуміється в коханні більше за мене, і краще їй самій поговорити з тобою про це.

Робота в тебе важка, я це знаю. Твоє тіло прикрите лише шматком шовку. Заради мистецтва можна з’явитися на сцені і оголеним, але повернутися звідти треба не тільки одягненим, але і більш чистим. Я старий, і можливо, мої слова смішні. Але, мені здається, твоє оголене тіло повинно належати тому, хто полюбить твою оголену душу. Не страшно, якщо твоя думка у цьому питанні десятилітньої давності, тобто належить часу, що минає. Не бійся, ці десять років не зістарять тебе. Але як би там не було, я хочу, щоб ти була останньою людиною з тих, хто стане підданим острову голих.

Я знаю, що батьки і діти ведуть між собою вічний поєдинок. Воюй зі мною, з моїми думками, моя дівчинка! Я не люблю покірних дітей. І поки з моїх очей не потекли сльози на цей лист, я хочу вірити, що ця різдвяна ніч – ніч чудес. Мені хочеться, щоб сталося диво, і ти дійсно все зрозуміла, що я хотів тобі сказати.

Чарлі вже постарів, Джеральдіна. Рано чи пізно замість білої сукні для сцени тобі доведеться надіти траур, щоб прийти до моєї могилі. Зараз я не хочу засмучувати тебе. Тільки час від часу вдивляйся в дзеркало – там ти побачиш мої риси. У твоїх жилах тече моя кров. Навіть тоді, коли кров в моїх жилах охолоне, я хочу, щоб ти не забула свого батька Чарлі.

Я не був ангелом, але завжди прагнув бути людиною. Постарайся і ти.
Цілую тебе, Джеральдіна.
Твій Чарлі.
Грудень, 1965р. “

Джерело