Кажуть, протилежності притягуються. Але чи доповнять вони одне одного, з’єднавшись в єдине ціле, чи зіткнуться і розлетяться в різні боки? Дослідження свідчать, що те, наскільки партнери схожі одне на одного, впливає на задоволеність стосунками.
Спостерігаючи за багатьма моногамними видами, від какаду до риб цихлід, науковці виявили дещо цікаве. Коли поведінка потенційних партнерів була схожою, шанси на успішну репродукцію в них підвищувалися.
Психологи також неодноразово стверджували, що схожість вдачі чоловіка та жінки є запорукою більш гармонійних стосунків. Дійсно, є певна користь у тому, коли ваші з партнером погляди на життя, цінності та світогляд в цілому збігаються.
Втім, попри очевидність такої ідеї, довести її на практиці вченим тривалий час не вдавалося.
Тепер команда психологів з Амстердамського університету, здається, знайшла відповідь на це запитання. Нідерландські науковці розробили набагато глибший і детальніший підхід, ніж у попередніх дослідженнях.
Вони дійшли висновку, що схожість партнерів, дійсно, має значення, але далеко не за всіма рисами особистості. Насамперед корисною для стосунків виявилася “доброзичливість”, риса, яка асоціюється зі здатністю співчувати та допомагати, а також із довірливістю.
Інше нещодавнє дослідження показало, що крім особистісних рис важливу роль також відіграють й такі чинники, як політичні погляди, а також – чи є людина жайворонком або совою.
Втім, найважливіше – це здатність обох партнерів розвинути почуття спільності.
Попередні дослідження цього питання не враховували схожість партнерів по окремих рисах.
Дійсно, з точки зору здорового глузду, здається, що якщо обидва партнери мають високий рівень сумлінності (тобто вони організовані й надійні), це сприятиме гарним стосункам.
А якщо один із партнерів має дуже низьку сумлінність? Можливо, для стосунків було б краще, якби його друга половина була більш дисциплінованою. Так спрацьовує ефект компенсації.
Команда Манон ван Шеппенген з Амстердамського університету проаналізувала психологічні риси, самопочуття і рівень задоволеності стосунками у тисяч американських подружніх пар, які провели разом багато років.
Дослідники порівнювали схожість партнерів за кожною з п’яти основних рис особистості (відкритість досвіду, сумлінність, екстраверсія, доброзичливість і нейротизм).
Як і попередні дослідження, вони виявили, що стосунки виграють від переважно позитивних рис обох партнерів. Тобто пара почувається щасливішою, якщо обидва партнери мають високий рівень доброзичливості і сумлінності та нижчий – нейротизму.
Ці риси пов’язані з відчуттям щастя та задоволеністю життям в цілому.
Але головний висновок нідерландців кардинально відрізнявся від попередніх досліджень.
Виявилося, що в більшості випадків ідеальний збіг рис характеру не був корисним для стосунків.
Наприклад, наявність однакового рівня екстраверсії не покращувала загальний психологічний комфорт пари. За винятком ситуації, коли один із партнерів був трохи більшим екстравертом, ніж другий.
Для людей з низьким рівнем сумлінності схожість за цією ознакою також не була оптимальною. Краще бути з партнером, чий рівень організованості і дисципліни є дещо вищим за ваш.
А от рисою, в якій схожість партнерів позитивно впливала на стосунки, була доброзичливість.
Вміння обох партнерів довіряти і співчувати одне одному означало, що вони відчувають підтримку партнера, а це надзвичайно важливо для щасливих стосунків.
Так само корисним виявився й однаковий рівень відкритості партнерів. Риса, яка асоціюється з бажанням набувати нового досвіду та інтересом до мистецтва і культури.
Ван Шеппінген та її команда пояснюють користь від однакового рівня відкритості тим, що ця риса пов’язана зі світоглядом та політичними вподобаннями людини.
Більша відкритість досвіду, приміром, пов’язана з більш ліберальними поглядами. Таким чином, подібність за цією ознакою приведе до “меншого конфлікту між поглядами і діями подружжя, що сприяє більшій задоволеності стосунками”.
Це нещодавно підтвердила дослідниця Беатріс Раммштедт з Інституту соціальних наук Гезіса Лейбніца в Німеччині. Вона опитала понад п’ять тисяч німецьких пар і спостерігала за їхніми стосунками протягом п’яти років.
Виявилося, що пари, які демонстрували більшу схожість за рисою відкритість досвіду, частіше залишалися разом.
Насамперед це було важливо для людей, які бояться бути покинутими.
Важливою є схожість й у деяких інших речах. Наприклад, недавнє дослідження гетеросексуальних пар, яке проводили науковці з Варшавського університету, показало, що жінки відчували себе щасливішими в стосунках, коли в них з партнером був один хронотип (жайворонок або сова).
Вони також виявили, що обидва партнери були більш задоволеними сексуальним життям, коли їм подобалося займатися сексом в один і той же час дня.
Ще одне дослідження показало, що жінки були щасливішими в стосунках, коли їхні з партнером політичні погляди збігалися.
Як чоловіки, так і жінки були більш задоволеними стосунками, коли пара поділяла погляди в питаннях свободи і незалежності.
Звісно, ці дослідження фокусуються на об’єктивному порівнянні схожості партнерів. Але наші суб’єктивні уявлення та почуття щодо наших партнерів відіграють не менш важливу роль.
З цього приводу психологи також вивчають ефект відчуття спільності в пари, або, як його називають науковці з Техаського університету Кортні Волш і Ліза Нефф, “злиття особистостей”.
Спостерігаючи за нещодавно одруженими парами, Волш і Нефф помітили, що ті, хто відчував, що їхня особистість гармонічним чином поєднується з особистістю чоловіка чи дружини, мали більшу впевненість у стосунках і були більш здатні впоратися з подружніми кризами.
Було б також цікаво дослідити, як відчуття спільності взаємодіє зі схожістю характерів пари. Зрештою, якщо вам вдасться досягти такого рівня стосунків, коли відчуваєш єдність зі своїм партнером, чи так вже важливо, наскільки ви схожі?
Вочевидь, схожість партнерів дійсно має значення для відносин. Але яке саме – залежатиме від статі, рис характеру і прив’язаності між партнерами.
Єдиного правила для всіх не існує.
