Візит до психолога або до психотерапевта, на жаль, досі вважається чимось ганебним: професіоналів відвідує лише невеликий відсоток людей з проблемами. Це можна зрозуміти: іноді запитання, що хвилюють людину, настільки особисті, що обговорювати їх ніяково навіть з близькими, не те що з чужою людиною.
Тому ми про все розпитали психолога, щоб вам не було ніяково давати незручні запитання.
1. «Мені здається, що всі люди дурніші за мене. Проблема в людях чи в мені?»
Проблема в тому, що іноді ми недооцінюємо інших і не визнаємо їх права на власний вибір — як і до яких меж розвиватися. У кожної людини своя межа комфортної зони розвитку: хтось постійно тягнеться до нових знань, а комусь достатньо малого — це далеко не завжди означає дурість. Постарайтеся помічати гарні якості людей, спостерігайте за ними, вчіться у них чогось. Зростайте за обраним вами сценарієм і дозволяйте іншим робити те ж саме. Вам стане комфортніше спілкуватися з людьми!
2. «Хочу стати цікавою особистістю, але нічого для цього не роблю. Як побороти себе?»
Найперше відкладіть вбік поняття «особистість» і «цікава людина» та зрозумійте, хто ви, куди йдете, чим вам хочеться займатися. Не аналізуйте чужі життя, фантазуючи про те, які всі навколо цікаві та самодостатні. Особливо легко так думати, гортаючи стрічку в соцмережах, тому намагайтеся витрачати на це менше часу.
Розвивайте критичне мислення. Читайте гарну, перевірену часом літературу і обов’язково відстежуйте своє ставлення до прочитаного. Якщо автор успішний і авторитетний, це зовсім не означає, що ви повинні бути з ним згодні. Формуйте свою думку, аналізуйте, перевіряйте інформацію, вчіться не погоджуватися й дискутувати.
І обов’язково зрозумійте для себе, в який бік ви хочете розвиватися та рости. «Цікава людина» – досить розмите поняття. А ось те, наскільки людина розвинена, можна відстежити. Розвивайтеся і ви в цікавих для вас напрямках, переймайте щось у інших людей. І не бійтеся виходити із зони комфорту, навіть якщо страшно. Це базові кроки, необхідні для становлення особистості.
3. «Мені страшно висловлювати свою думку, тому що я боюся заперечень. Що робити?»
Щоб не боятися заперечень, потрібно бути впевненим в своїй думці. А для цього — розуміти, чому ви вважаєте саме так, а не інакше. «Тому що я так бачу, і крапка» – теж згодиться. Заперечення завжди були і будуть, конструктивні й не дуже, тому потрібно просто до них звикнути і навчитися відчувати, що відповісти: в якій формі та яким тоном. А в деяких випадках краще не відповідати або просто посміхнутися.
Заперечення — це лише невинна думка іншої людини, яка має на нього право. Усвідомте, що на будь-яке запитання можна знайти безліч точок зору, і прийміть це, як приймаєте, наприклад, різноманіття розрізів очей. А ще із заперечень можна отримати користь: тому і ваш співрозмовник вважає так, а не інакше. Можливо, варто вступити з ним у діалог і дізнатися щось нове.
4. «Як навчитися брати себе в руки і виконувати потрібні завдання вчасно? Совість мучить, але я продовжую зривати всі терміни»
Для прокрастинації є багато причин: наприклад, страх невдачі або впевненість, що майбутнє заняття нудне. Хоча так званий синдром «завтра» – проблема дуже багатьох, причина його у всіх різна. Але ось кілька порад:
- Організуйте свій день: складіть план і запишіть його.
- Між справами знаходьте час для відпочинку. Під час такої паузи ви будете дійсно розслаблятися, а не хвилюватися, мовляв, час іде, а я нічого не роблю.
- Влаштовуйте «напіввідпочинок»: це корисні, але приємні для вас речі типу читання, вивчення мов, легкого прибирання. Розплачуйтеся цією «валютою» за продуктивну роботу.
- Проаналізуйте, що вас хвилює: страх помилки або критики, а може, страх успіху (буває і таке)? Спробуйте знайти причину і пропрацювати її — самі або з психологом.
Прокрастинація забирає більше сил і нервів, ніж важливі справи, вселяє в нас почуття провини і сорому, змушує турбуватися. Ну і навіщо нам це?
5. «У всіх моїх знайомих є багато хобі і цілей, а у мене — нічого. Як зрозуміти, чого я взагалі хочу?»
Перший крок — припинити порівнювати себе з іншими. Візьміть перепочинок в пошуках себе і витратьте цей час з користю: відокремте власні бажання від тих, що нав’язали вам батьки і друзі.
- Візьміть ручку та аркуш і складіть перелік занять, які вам не подобаються. І подумайте чому. Так ви в декілька разів скоротите різноманіття варіантів.
- Тепер буде легше скласти список того, що вам до душі.Тільки не аналізуйте, наскільки ці хобі популярні та престижні, — просто пишіть те, що спаде на думку.
- Перечитайте і навпроти кожного заняття постарайтеся написати його «сенс»: особистісний, культурний, суспільний — будь-який.
- З огляду на ці фактори виберіть найбільш привабливі для вас заняття. І пробуйте!
Вам може бути неприємно і навіть страшно — так проявляється страх помилитися з вибором, внутрішній опір. І це нормально! Викрийте цей страх, скажіть йому: «Привіт, я тебе бачу!» І не слухайте тих, хто квапить вас з вибором і самореалізацією. Рухайтеся в своєму темпі: не підійде вибране заняття — поверніться до переліку та спробуйте наступне.
Не женіться за Великою Метою. Головне — наповнити життя сенсом, відповідним вашим бажанням.
6. «Що робити, якщо я не вмію приймати компліменти? Коли мене хвалять, я віджартовуюсь або змінюю тему»
Наша реакція на компліменти — це відображення нашої самооцінки. І якщо самооцінка занижена, то комплімент викликає в нас внутрішнє протиріччя. Воно й провокує дискомфорт. Зовсім не обов’язково, що у вас низька самооцінка в цілому, можливий її дефіцит в конкретних сферах. Подумайте: вам ніяково приймати компліменти завжди чи за певних обставин, від певних людей? Можливо, якось впливають їх вік, стать, статус. Проаналізуйте це — вам відкриється багато цікавого!
Банальна, але ефективна порада для підняття самооцінки: напишіть перелік ваших гарних рис. Коли ми пишемо такі речі, нейрони в голові шикуються певним чином, і після, коли ми чуємо комплімент, мозок згадує записане і ми вже не дивуємося похвалі: адже ми й самі думаємо про себе так само. А отже, незручності не виникне.
7. «Помітила, що для різних людей у мене різні моделі поведінки. Тобто, я — лицемірка?»
Гарна новина: вірогідно, у вас високий соціальний інтелект — здатність розпізнавати емоції інших людей та поводитися відповідно до ситуації. У кожного з нас різна соціальна роль для різних людей (наприклад, ніхто не спілкується з мамою, як з директоркою, а з останньою — як з подружкою в кафе). Але чим вищий соціальний інтелект, тим більше таких ролей він може охопити. Це гідність, а не вада! Головне, щоб від ваших дій не страждали ні інші люди, ні ви. Прислухайтеся до себе, чи комфортно вам у цих соціальних ролях, — так буде легше відокремити від цих ролей себе справжнього.
8. «Як побороти побутову лінь? Вдома часто так неохайно, що навіть соромно запросити гостей»
Задумайтесь над причинами ліні. Часто побутові справи сприймаються як нудні та монотонні — здебільшого так і є. Але реальність така, що займатися нудними справами періодично необхідно. І це зовсім не означає, що немає способів урізноманітнити процес.
- Знайдіть позитивні боки прибирання: додаткова фізична активність, позбавлення від тривоги і відчуття провини, а ще повітря стане чистішим та селфі красивішим.
- Нехай фоном звучить музика, подкаст або цікаве відео.
- Зателефонуйте рідним або друзям, для зв’язку з якими не знаходилося часу, поставте виклик на гучний зв’язок — і вперед!
- По завершенні нагородіть себе годиною повного байдикування з почуттям виконаного обов’язку.
Після кількох таких прибирань ви втягнетеся, запевняю вас!
9. «Я постійно всім брешу, сама того не помічаючи. Як позбутися від цієї звички?»
Важливо зрозуміти, звідки така звичка взялася. Від якої правди ви втікаєте і чому? Може, вас не влаштовує щось у вашому житті, ви чогось соромитеся? Або відчуваєте, що правда недостатньо цікава, щоб ділитися нею з іншими? Поміркуйте — і ви знайдете відповідь. І пам’ятайте: якщо ви не хочете повідомляти якусь інформацію — ви маєте право її не повідомляти! Замість того щоб брехати, наприклад, можна м’яко перевести розмову в інше русло.
10. «Як допомогти собі, якщо на душі тривожно, а всі заспокійливі вже випиті?»
Важливо розібратися, в чому причина вашої тривоги, бо ліки, і рослинні в тому числі, — це не розв’язання проблеми, а спосіб позбутися від її симптомів. Ми не хвилюємося просто так, без приводу — будь-якому почуттю є пояснення. І тут важливо враховувати, що ми не завжди можемо допомогти собі самі, без чужої допомоги. Довгі та безуспішні спроби впоратися самотужки з таким станом можуть привести до неприємних наслідків на зразок панічних атак. Побережіть себе, зверніться до психолога, який, якщо побачить необхідність, скерує вас до потрібного фахівця. Будьте здорові!
11. «Я досить успішна, але все одно не вірю в свої сили. З цією невпевненістю можна впоратися?»
Самооцінка, як не дивно, не завжди залежить від реальних досягнень. Занижена самооцінка якраз породжує почуття невпевненості, страх провалу в майбутньому. Вона складається з двох аспектів: когнітивного (ваші знання про себе) і емоційного (міра задоволеності собою).
Звідки ж може витікати ваша невпевненість, тобто порушення емоційного аспекту самооцінки?
- Сімейне виховання: як часто вас хвалили і сварили? Які цінності прищеплювали?
- Педагогічний вплив: як ви вчилися і як до цього ставилися батьки, вчителі, однолітки?
- Соціальне оточення: які настанови і принципи є у близьких вам людей?
У доросле життя ми приходимо з великим багажем переконань і слів, які нам сказали до цього. Потрібно проаналізувати своє минуле: які люди могли на вас вплинути, хто і як вас підтримував? Шукайте також і в сьогоденні: хто оточує вас зараз? Що ви чуєте про себе? Боротися з невпевненістю можна і потрібно: це дасть вам необхідний ресурс, щоб йти вперед.
12. «Як побороти телефонну залежність? Витрачаю цілі дні на непотрібне сидіння на інтернет-сторінках»
Будь-яку звичку можна викорінити. Але для цього вирішіть для себе, навіщо вам це потрібно і яку вигоду це принесе саме вам. Складіть для себе список правил, наприклад:
- Не беріть телефон з собою в туалет (так-так!), а покладіть там журнал, довідник або енциклопедію — те, що можна відкрити на будь-якій сторінці та читати, дізнаючись щось цікаве.
- Не доторкайтеся до телефону годину після пробудження. Замість цього випийте води, зробіть гімнастику, приберіть в кімнаті. А нагородою за це буде можливість скористатися телефоном.
- Перед сном намастіть руки густим шаром крему і без жодних гаджетів в тиші проаналізуйте минулий день.
- Вольовим зусиллям відпишіться хоча б від половини непотрібних профілів, а натомість підпишіться на корисні та пізнавальні. Це точно скоротить час на перегляд стрічки — перевірено!
13. «Загинули близькі мені люди, але я нічого не відчуваю. Це нормально, що мені не сумно?»
Ми з дитинства чуємо, що повинні або не повинні відчувати те чи інше почуття за певних обставин. Але люди не можуть однаково реагувати на все: хоча б тому, що у них різні темпераменти та пороги чутливості. А ще у нас є сильні захисні механізми, які в момент горя можуть блокувати прояви гіркоти втрати. Іноді ми самі забороняємо собі переживати, відкладаємо почуття на потім, а вони так і залишаються невисловленими. Це не дуже добре, емоції краще вихлюпнути відразу: нехай це будуть не традиційні сльози, а сміх, крик — головне, не тримати все в собі.
Якщо ви даєте таке запитання, не можна сказати, що ви не відчуваєте нічого. Напевно, ви відчуваєте сором, боязнь бути «ненормальним». Відпустіть цю думку, не оцінюйте себе. І тоді ви зможете зрозуміти, що дійсно відчуваєте.
14. «У нас з дружиною недавно народилася дитина, але я не відчуваю любові до неї. Я поганий батько?»
Після народження дитини кожна 10-та мати відчуває страх перед новим етапом свого життя — і це при так званому материнському інстинкті. Що вже казати про батьків! До того ж, зазвичай молодий батько тримає це в секреті, страждаючи від почуття неповноцінності в новій ролі. У нашій культурі є стереотип, що батьки повинні чи не з дня зачаття безумовно любити свого малюка. І цей культурний тиск псує життя новоспеченим матерям і батькам. Татусі, відчуваючи відповідальність, боячись зробити щось не так, часто дистанціюються від дитини, а свідомість блокує почуття — тому і здається, що почуттів немає. Це все ні в якому разі не означає, що ви поганий батько. Просто не порівнюйте себе з міфічною нормою, піклуйтеся про малюка — і любов прийде.
15. «Як перестати кричати на своїх дітей? Відчуваю, що стаю схожа на свою жорстоку матір»
Насамперед розслабтеся: ідеальних батьків не буває. Але потрібно рухатися в цьому напрямку. Ви усвідомлюєте, що дієте неправильно, — вас можна похвалити! А тепер складіть для себе систему правил і покарань за схожі зриви. Уявіть, як ваша поведінка може зашкодити розвитку дітей, — ви ж цього не хочете?
Ключ до розв’язання проблеми — ваші стосунки з матір’ю. Спробуйте поговорити з нею про своє дитинство і чесно обговорити те, як вам було, що ви відчували в моменти її зривів. Прийміть факт, що ви проектуєте образ мами на себе, тобто прирівнюєте себе до неї. Складіть перелік її гарних якостей і постарайтеся їх переймати, періодично освіжаючи в голові список.
16. «Я часто з різних причин порушую дані синові обіцянки. Це якось позначиться на його психіці?»
Взагалі-то так, це може відбитися вкрай неприємним чином. Подвійні стандарти, з якими дитині часто доводиться стикатися в дитинстві, розхитують психіку і можуть стати однією з причин шизофренії в більш пізньому віці.
Але не все так погано: якщо ви не порушуєте обіцянок регулярно, не сварите дитину за те, що самі ж дозволили їй зробити, то таких сумних наслідків не буде. Однак варто пам’ятати, що звичку дотримуватись слова ми переймаємо від батьків, а це досить важливий соціальний навик. Тому знайдіть в собі сміливість бути чесною з собою і з дитиною. Якщо ви не впевнені, що зможете щось купити або зробити, так і скажіть: «Я постараюся, але обіцяти не можу».
17. «Мене мучать сни, в яких я зраджую свого чоловіка. Це тривожний дзвінок чи таке буває у кожного?»
Виходячи з теорії Зигмунда Фрейда, під «масками» різних людей вам може снитися абсолютно інша людина. У тому числі й ваш власний чоловік. Так, це дивно, але саме так працює механізм цензури в нашій підсвідомості. Поміркуйте над своїм сном, як над ребусом, погляньте на нього з різних боків. Які думки вас навідують? Може, вам не вистачає тепла й любові від чоловіка? Ви хочете, щоб чоловік ревнував? У вас є якісь фантазії, про які ви соромитеся розповісти? Висувайте гіпотези — і ваша свідомість відповість вам. Чим більше опору викличе те чи інше припущення, тим інтенсивніше копайте в цю сторону: це сигнал з глибинних шарів вашої психіки.
18. «Я не хочу взагалі ніколи виходити заміж. Це нормально? І чи нормально не хотіти дітей?»
Абсолютно нормально. Культурні норми й традиції трансформуються з часом, а страх невідповідності стереотипам залишається. Нормально все, що подобається вам і не завдає шкоди іншим. Постарайтеся відповісти собі на запитання, чому ви не хочете заміж. Якщо це не страх невдачі, не розчарованість в інституті шлюбу і материнства, а ваша усвідомлена позиція — то ви маєте на неї повне право.
19. «Психолог справді може допомогти? Адже він навіть не лікар!»
Справді може. Але важливо знати різницю між психологом і психотерапевтом. Психологи можуть провести діагностику, проконсультувати. А психотерапевти — це ті, хто втручається в психіку з метою допомогти. У будь-якому випадку і ті, і інші фахівці потрібні: душа теж може хворіти та потребувати допомоги.
20. «У психологів бувають свої психологи. Тобто вони не можуть надати підтримку самим собі?»
Пропускати через себе проблеми та історії різних людей — нелегка робота, адже внутрішній ресурс може вичерпатися. Тому психологам потрібні супервізори — старші колеги з досвіду. Вони допомагають поглянути на ситуацію клієнтів свіжим поглядом, з ними можна поділитися власними переживаннями й одержати підтримку. Ментальна гігієна важлива для кожного, і ми, психологи, теж живі люди.
Універсальна порада: «Що робити, якщо я відчуваю, що зі мною щось не так?»
- Шукайте причину цього почуття, роздумайте про нього з різних ракурсів.
- Поміркуйте над вашим дитинством, над словами, почутими про вас тоді й зараз.
- Проаналізуйте не тільки минуле, але й сьогодення.
- Ваше завдання — не хвилюватися і не соромитися, а знайти той подразник, який провокує такі думки. Будьте щасливі!
А ви відчуваєте проблеми з тих, про які йшла мова в бесіді з психологом? Чи була порада або, може, у вас була своя тактика виходу зі складної ситуації? У вас самих є такі запитання, які вам ніяково було б обговорювати з психологом або з психотерапевтом? Якщо хочете, поділіться ними в коментарях — тут всі свої.
