На те, якою виросте дитина і як вона зможе справлятися з викликами самостійного життя, впливають не лише батьки та гени.
Психологи відзначають як мінімум 5 основних факторів, що формують особистість людини і впливають на розвиток дитини. Часто вони взаємопов’язані і, на жаль, чи на щастя, вплинути на них не завжди можливо.
1. БІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ДИТИНИ
Сюди відносять спадкові та індивідуальні фактори, такі як особливості нервової системи, здоров’я, тип статури та інше. Дослідження показують, що психотип і темперамент дитини проявляється вже в ранньому віці, і хоч не можна сказати, що виростаючи людина не змінюється, багато властивостей залишаються на все життя.
2. ВПЛИВ СОЦІУМУ
У будь-якому суспільстві існують певні установки, яким так чи інакше слідують його члени. Так і ставлення до дітей змінювалося з роками, як, втім, відрізняється й у наші дні.
Вік, у якому дитина залишається без мами – йде в ясла (садок) або перебуває з нянею, вирушає до школи, коли вона стає повнолітньою і отримує право приймати самостійні рішення, загальноприйняті в кожному конкретному суспільстві норми. Особистість дитини формується відповідно до установок, які диктує соціум, у якому вона зростає. Вже з раннього віку батьки знайомлять малюка з такими важливими питаннями, як гендерна ідентичність, співпереживання, або налаштовують на боротьбу з ворожим світом.
3. ВПЛИВ СІМ’Ї
Це те, що ми звикли називати вихованням. Але впливає на майбутнє доросле життя не тільки те, що дитині кажуть батьки, як загальна атмосфера, в якій вона росте.
Ще не маючи власного життєвого досвіду, маленька людина формує свою особистість під впливом установок, які отримує в сім’ї – мама часто злиться і прикидається, що у неї все добре, тато і мама часто обіймаються і виявляють тонкі ознаки любові та взаємоповаги, або, навпаки, вдома постійно висить хмара взаємного нерозуміння та докорів. Більшість невербальних проявів дитина зчитує, причому сприймає їх по-своєму, так що з них формується її світосприйняття.
Велике значення так само має стиль спілкування з дитиною – і тут мова зовсім не про кількість занять, що розвивають, а більше про увагу і любов.
4. СТОСУНКИ З БЛИЗЬКИМ ОТОЧЕННЯМ
До близького оточення відносять всіх дорослих, з якими так чи інакше взаємодіє дитина – це і бабуся з дідусем, тренер у спортивній секції, вихователь у садку, вчитель та інші. Коли дитина підростає, у неї утворюється особливе коло друзів-однолітків, які, як правило, близькі їй за світосприйняттям. Хоча буває і так, що дитина вибирає у друзі та авторитети людей з поглядами на світ, що кардинально відрізняються від батьківських установок – так відбувається процес навчання та підготовка до самостійного життя. Як правило, таке трапляється ближче до пубертату, у 10-13 років.
Чим ширше та різноманітніше коло спілкування дитини, тим краще вона вчиться будувати стосунки з людьми, тренує гнучкість та соціальну активність.
5. ОСОБИСТІ ДАНІ ДИТИНИ
Сюди відносять спадкові та індивідуальні фактори, такі як темперамент, особливості нервової системи, когнітивні здібності (пам’ять, швидкість мислення та ін.). Дослідження показують, що психотип і темперамент дитини проявляється вже в ранньому віці, і хоч не можна сказати, що виростаючи людина не змінюється, багато властивостей залишаються на все життя.
Під впливом інших факторів, таких, наприклад, як пресинг соціуму та ставлення до дитини в сім’ї, вона вчиться коригувати прояви свого характеру або використовувати його. Проте, перетворити меланхоліка на холерика і навпаки, навряд чи вдасться.
Таким чином, стає зрозуміло, що вплинути на майбутнє нашої дитини ми, звісно, можемо… якоюсь мірою. Але далеко не все нам підвладне. І навіть при всіх наших стараннях, виростаючи, дитина знайде, чим нам дорікнути і з чим звернутися до психолога.
