ЖИТИ ПОТРІБНО ТУТ І ТЕПЕР. КРАСИВІ РЕЧІ НОСИТИ ТУТ І ТЕПЕР. НАВІТЬ ВЕЧІРНІ РЕЧІ ОДЯГАТИ ТОДІ, КОЛИ ХОЧЕТЬСЯ, КОЛИ ВОНИ Є. ВІДКЛАДАТИ ЩАСТЯ І РАДІСТЬ НА ВЕЧІР НЕ ПОТРІБНО. ВОНИ ТАК І ПРОЛЕЖАТЬ В КОРОБЦІ.
Коли мені було двадцять років, бабуся дістала коробку із шафи. В коробці були туфлі з тонкої шкіри: білі, лакові, дуже вишукані. Бабуся працювала вчителем літератури. І, коли йшла до школи, взувала зручне взуття без каблука. Вона проводила усі уроки, стоячи. А після роботи обходила учнів. Тоді вчителі відвідували учнів вдома.
І в магазин бабуся ходила, стояла у чергах. Одяг розвішувала у дворі. На електричці їздила у ліс по гриби та ягоди. Багато справ було. І туфлі лежали в коробці настільки довго, що знову стали модними. Так буває.
І золоті сережки бабуся мені подарувала. Теж дуже красиві і вишукані. Я розглядала подарунки. Це було просто чудово. У мене була донька. Я вчилася на філософському факультеті, підробляла. Ну, звичайно, не могла купити собі такі чудові туфлі. І сережки. Та й не було такого в магазинах.
Я сказала: “Це вечірні туфлі, їх треба одягати у театр. І сережки – вечірні, святкові. Не для буднів. Це занадто вишукані і красиві речі, кожен день їх носити не можна, буду берегти”.
Бабуся була суворою жінкою, вона і на війні була. І дитинство її пройшло у великій бідності. До школи ходили по черзі, тому що дітей було дев’ятеро в сім’ї, а чоботи – одні. Бабуся сказала ось що: “Носи це все зараз. Зранку носи і вдень. Тому що вечір приходить швидко. Дуже швидко. І не треба нічого відкладати на вечір, повір мені”.
Я зносила туфлі швидко. За літо і осінь. І знаєте, я такою була щасливою. Це була перша найпрекрасніша річ моєї юності. І так гарно туфлі виглядали на ногах. А сережки до цих пір збереглись – мої перші золоті сережки. І я їх тоже носила днями. Всю юність у них проходила.
Відкладати щастя і радість на вечір не потрібно. Вони так і пролежать в коробці. І добре, коли буде їх кому подарувати. Якщо воно підійде звичайно, якщо знадобиться вчасно.
Жити потрібно тут і тепер. Красиві речі носити тут і тепер. Навіть вечірні речі одягати тоді, коли хочеться, коли вони є. Вечір приходить швидко. І радієш не збереженим речам, а спогадам про щастя і радість. Про красу. Про любов. Чекати вечора необов’язково. Живіть зараз!
Анна Кир’янова
