Що не так із твердженням “зроби хобі своєю роботою”

Що не так із твердженням “зроби хобі своєю роботою”

Якось ріже слух запитання “Яке у вас хобі?”, чи не так? Мені його давно не ставили, мабуть, бо я не ходила на співбесіди щодо приймання на роботу вже кілька років.

У побуті запитувати про хобі якось не прийнято – зрозуміло, що, окрім серіалів та пиятик із друзями, вже давно ніхто нічим не захоплюється. Походи до спортзалу, пробіжки і навіть гірські лижі та велосипеди складно назвати хобі, тому що це тяжка обов’язкова праця з підтримки себе у формі, яка стала такою ж самою для сучасної людини, як, наприклад, походи до стоматолога.

Таким чином, у мене нещодавно закралася підозра, що бідні люди не мають хобі. Тому що вони весь час змушені виховувати дітей чи працювати, і ось на це барство у вигляді невиразних хобі вони просто не мають ні часу, ні сил.

Доказів у мене особливо не було, доки я не зустріла одного свого неодруженого знайомого, любителя ескортниць. І в нас почалася невимушена розмова про те, що у дівчат справжній культ сумочок за 10-15 тисяч доларів. “Усі ці біркін-х*іркін, – говорив чоловік, – для дівчат – як капітал. Якщо у них є така сумочка, тому що її хтось подарував, значить, її можна продати і допомогти своїй мамі та дитині. Зараз гроші дівчатам дарувати не прийнято, дарують речі. Якщо ж сумнозвісної сумочки немає, значить, треба терміново придбати, бо вона гідна того, щоб їй дарували дорогі подарунки!”

Мені від його спічу дихнуло широким спектром образів: сумний під’їзд у хрущовці, у маленькому районному центрі, дитина, яку народили у 17 років від ровесника з проблемами з мотивацією, метою в житті та наркотиками; нічні клуби у столиці, де навіть у новорічну ніч на пропозицію познайомитись змушена відповідати: “Я працюю, і поїду з тобою за 200 доларів”; сумочки, які є вже у всіх, а в тебе немає; страшна подруга, яка примудрилася приховати, що вона підробляла в саунах, і вийшла заміж за бізнесмена і тепер приховує вже своїх подружок, не забуваючи вести в інституції хроніку свого вдалого життя.

Я чомусь була впевнена, що дівчата, які готові йти на вчинки заради сумочки, залишилися в минулому. Мені здавалося, що вже народилося та виросло покоління дітей бізнесменів, міністрів та чиновників, які володіють нерухомістю на мільйони та чудово живуть на ренту.

Саме ці спадкоємці вигадали чудову фразу: “Зроби хобі своєю роботою, і тобі більше ніколи не доведеться працювати”. Їм і так не доводиться працювати, бо спадщини поки що вистачає на досить безбідне життя. Зрозуміло, зараз не дуже прийнято в певних колах хизуватися своєю спадщиною (можуть виникнути запитання до батьків), зате модно бути стартапером, що вийшов із зони комфорту, успішним бізнесменом, який дуже вірить у себе і, звичайно ж, перетворив хобі на бізнес. Так і здається, що шити сукні із вторинних матеріалів, переробляти сміття на елегантні меблі, боротися за екологію, продавати смузі з пророщеної кіноа, робити світильники зі старих гітар або навіть відкривати онлайн-школи з “Тік-Току” — дуже прибутковий і веселий бізнес.

Спадкоємці навіть з лекціями світом про це їздять, та тільки ніхто не рахував ніколи, скільки вони продали суконь/світильників/смузі/стільців зі старих пластикових пляшок. Усі покриють доходи з оренди квартир у центрі міста! А у вільний час від екологічно відповідального бізнесу можна чудово зайнятися улюбленим хобі – подорожами до Мексики та Перу на ритуали просвітління, мото- або вітрильним спортом.

І сумочки за 10-15 тисяч доларів таку золоту молодь особливо не цікавлять. Тому що це – валюта для бідних ескортниць та вебкамниць, яким треба допомагати мамі. А заможним спадкоємцям мати сама може допомогти.

Джерело