Усі-усі пари під час весілля говорять фразу “Так, я згоден/Так, я згодна”. Вони обіцяють, що любитимуть, поважатимуть, будуть разом до кінця днів своїх і бла-бла-бла. Але дотримуватися цієї обітниці вдається далеко не всім
За останні чотири десятиліття психолог Джон Готман зі своїм колегою Робертом Левенсоном вивчили тисячі пар, щоб з’ясувати, чому в одних здорові стосунки, а в інших – ні.
Готман і Левенсон запросили молодят в лабораторію і спостерігали, як вони взаємодіють між собою.
Дослідники підключили учасників експерименту до електродів і попросили пари розповісти про їхні стосунки, про те, як вони зустрілися, про конфлікти та позитивні моменти.
Під час розмови електроди вимірювали швидкість кровотоку, частоту серцевих скорочень і кількість поту, який виділявся в людей.
Потім дослідники відправили пари додому і через шість років перевірили, чи вони досі разом.
Пари розділили на дві основні групи. У першій подружжя були щасливі і після шести років разом, у другій пари розлучилися або були нещасними у шлюбі.
Коли дослідники проаналізували дані, які вони зібрали раніше, то побачили чіткі відмінності між парами у першій та другій групах.
Другі виглядали спокійними під час інтерв’ю, але дані з електродів показували інше. Їхнє серцебиття було швидким, потові залози – активними.
Готман виявив, що чим пари були фізіологічно активнішими в лабораторії, тим швидше їхні стосунки погіршувалися.
Але як це пов’язано з нещасливим шлюбом?
Проблема була в тому, що пари у другій групі будували свої стосунки за принципом “бийся або тікай”. Це фізіологічна реакція, що виникає у відповідь на небезпечну подію, фізичну травму або загрозу для життя.
Для них розмова була схожа на бій із шаблезубих тигром. Навіть коли вони говорили про приємні або звичні аспекти своїх стосунків, вони були готові атакувати і піддаватися нападу.
Через це їхній пульс пришвидшувався, вони ставали більш агресивними один до одного.
У першої групи навпаки було низьке фізіологічне збудження. Пари були спокійними та відчували зв’язок один з одним. Це проявлялося у теплоті та ніжній атмосфері, навіть коли вони сперечалися.
Справа у тому, що ці пари створювали комфортне середовище один для одного.
Готман захотів більше дізнатися, як цим парам вдається перебувати у таких стосунках. Тому він спроектував лабораторію, яка виглядала як відпочинковий комплекс.
Він запросив 130 молодят провести там день і спостерігав, як пари робили те, що зазвичай роблять у відпустці: готують, прибирають, слухають музику, спілкуються і тусуються.
І тут він зробив важливе відкриття.
Упродовж дня партнери взаємодіяли між собою. Наприкад, чоловік, який дуже любить птахів, міг звернутися до дружини: “Подивися на цю прекрасну пташку!”. І він не просто коментував те, що побачив, а хотів почути щось у відповідь від своєї дружини чи побачити її інтерес.
І ця ситуація могла багато розповісти про стан їхніх стосунків. Наприклад, чи дружина визнає і поважає захоплення чоловіка.
Дехто з молодят проявляв інтерес, деякі відповідали “на відчепись”, ще інші були ворожо налаштовані, наприклад: “Досить мене перебивати, не бачиш, що я читаю?”.
За спостереженнями психолога, пари, які розлучилися, взаємодіяли так 33% часу. Тільки у трьох з десяти їхніх спроб контакту пара зближувалася.
Пари, які все ще були разом після шести років, комунікували 87% свого часу. У дев’яти випадках з десяти вони задовольняли емоційні потреби свого партнера.
Для всіх пар урок з цього дослідження очевидний: якщо ви хочете мати стабільні, здорові стосунки,часто проявляйте доброту.
Коли люди хочуть проявляти доброту, вони часто думають про невеликі акти щедрості, наприклад, про невеличкі сюрпризи чи масаж.
Хоча це чудові приклади, доброта також може бути “вбудована” в основу стосунків за допомогою повсякденної взаємодії партнерів один з одним.
Один зі способів проявити доброту – бути великодушним щодо намірів вашого партнера.
З досліджень Готмана видно, що пари з другої групи часто бачать негатив у стосунках, навіть коли його там немає.
Розлючена дружина може припустити, наприклад, коли її чоловік залишив сидіння унітазу піднятим, що він навмисно намагався роздратувати її. Але він, можливо, просто забув.
Здатність “м’яко” тлумачити дії і наміри вашого партнера може згладити конфлікт.
Ще одна потужна стратегія прояву доброти базується навколо спільної радості.
Однією з характерних ознак другої групи, яку вивчав Готман, була їхня нездатність сприймати хороші новини партнера.
Коли одна людина в стосунках ділилася хорошими новинами про, наприклад, підвищення на посаді, інша відповідала зі скляним нецікавим поглядом, змінивши тему або припинивши бесіду коментарем “Це добре”.
Ми всі чули, що партнери повинні бути поруч під час труднощів чи в горі. Але дослідження показують, що бути поруч один з одним, коли все добре, насправді важливіше для якості стосунків.
Те, як хтось реагує на хороші новини партнера, може мати драматичні наслідки для пари.
Є чотири способи, як можна відреагувати на хорошу новину:
- пасивно-деструктивно (ігнорувати),
- активно-деструктивно (применшувати позитивну новину),
- пасивно-конструктивно (приймати новину в’яло)
- і активно-конструктивно (відволіктися від справ і щиро зацікавитися новиною).
Активно-конструктивна відповідь критично важлива для стосунків.
Ті пари, які виявляли неабиякий інтерес до радощів свого партнера, з більшою ймовірністю були разом.
Є багато причин, через які стосунки зазнають невдачі, але часто проблема у відсутності доброти.
У більшості шлюбів рівень задоволеня стосунками різко падає протягом перших кількох років. Але пари, які не тільки терплять, але і намагаються бути уважними та добрими один до одного, легше переживають кризи.
