Привіт, мене звуть Олена, і 10 років тому я стала жертвою домашнього насильства. Багатьом людям здається, що бійки й скандали відбуваються в неблагонадійних сім’ях, де зловживають алкоголем і ведуть антисоціальний спосіб життя. Це не так. Жертвою тирана може стати будь-яка жінка (або чоловік), незалежно від рівня прибутків, освіти та зовнішності.
Сьогодні ми ділимося з вами болючою історією цієї жінки. Ми сподіваємося, що комусь вона допоможе уникнути жорстокої долі. Ну або втекти, якщо ви вже потрапили в лапи до такої людини.
Як я познайомилася з майбутнім чоловіком
Я росла в неповній сім’ї – мене і молодшу сестру виховувала мама. Ну і старенька бабуся. Можливо, психологи знайдуть в цьому причини того, що зі мною сталося далі. Мені не хотілося б звинувачувати батьків, обставини чи гороскоп. Зі мною просто сталося те, що сталося: я вийшла заміж за тирана.
Історія нашого знайомства була простою, як двері. Він зайшов до мене на роботу з друзями, ми поспілкувалися, домовилися про побачення і почали зустрічатися. Який зовні майбутній тиран? Він дуже привабливий: широка посмішка, красень, старший за мене на кілька років. Жодних диявольських рогів і хвоста – симпатичний і дуже привабливий чоловік.
Перші ознаки, за якими можна розпізнати тирана
Спочатку тиран не буде бити чи принижувати: йому важливо, щоб жертва розслабилася. У нас, наприклад, були довгі прогулянки під місяцем і душевні розмови. Мій кавалер постійно жалівся, що ніхто його не розуміє, дитинство у нього було важке, а юність – просто жахлива. Типовий герой з розбитим серцем, яке хтось має склеїти.
Він багато брехав – про успішну кар’єру, про друзів. Думаю, він і сам вірив у свої фантазії. Насправді це була людина без постійного місця роботи, зате з боргами та великими психологічними проблемами.
Мій хлопець був дуже рішучим, і наші стосунки майже відразу стали «серйозними». Через кілька місяців ми почали разом мешкати, завели кішку і почали жити як чоловік і дружина.
Часто такі люди прискорюють розвиток роману і відривають жінку від коренів. Вони провокують переїзд в інше місто, де їй нікуди буде втекти. Так сталося з моєю подругою по нещастю: їй знадобилося 2 роки, щоб накопичити гроші та втекти. Це класична модель поведінки тирана. Психологи пишуть, що йому необхідно прискорити стосунки, щоб жертва не схаменулася. Так жінка втрачає свою ідентичність і стає вже не окремою особистістю, а «додатком» до чоловіка.
Як зі звичайної жінки я стала жертвою
Мій коханий виявився страшним ревнивцем. Він був упевнений в тому, що я зрадниця і наставляю йому роги при кожному зручному випадку. Ну або мрію про це. Тепер я прочитала купу книжок і знаю, що патологічні ревнощі – поганий знак.
Щоб отримати контроль наді мною і заспокоїти себе, він перевіряв стільниковий телефон. Через деякий час я стала боятися вхідних викликів і СМС: кожен невідомий виклик міг реалізуватися у скандал. Він переконав мене піти з роботи та почав контролювати фінанси (куди витрачати гроші, вирішував сам). Поступово з мого життя зникли подруги, які «п’ють, курять і ведуть безладний спосіб життя». А ще я перестала фарбуватися і доглядати за собою, щоб не провокувати напади ревнощів.
Кожен день підточував мою впевненість в собі. Перше і головне – зауваження з приводу зовнішності: про те, що у мене довгий ніс, занадто високий зріст і зайва вага, я почула від чоловіка. Він не казав прямо «ти товста», а робив недвозначні зауваження на кшталт «ну куди тобі ця сукня, у тебе ж живіт стирчить».
Від чоловіка я дізналася, що як господиня я повний нуль. Не те, що його мама. Спочатку, коли я ще працювала, я бігла додому, мила підлогу, готувала обід, але все одно виявлялося, що руки у мене ростуть з неправильного місця. А про мої розумові здібності й говорити годі: машину я водити не зможу (неуважна) і розмову серйозну підтримувати не вмію.
У агресора є безвідмовний метод придушення
Ціле наше життя розділилося на 3 цикли: пошук приводу для сварки – сварка – медовий місяць. І так повторювалося до безкінечності. Спочатку чоловік шукав, до чого причепитися, міг заливати «горе» алкоголем, ображався і мовчав цілими днями. У мене складалося відчуття, що йому треба влаштувати скандал, але він не може знайти приводу.
Потім ішла кульмінація – сварка. Тут могли іти в дію словесні погрози, образи, ляпаси. Чоловік пояснював мені, що кричить через велику любов: він хоче зробити мене кращою, хоче, щоб наша сім’я стала ідеальною. Якщо повторювати 2-3 рази на тиждень, то жертва повірить. Я благала, доводила, плакала, але агресору не потрібна правда. Думаю, він і так знав, що я не зраджую, йому просто хотілося відчути владу.
І останнє – розрядка, або медовий місяць. Насолодившись моїм приниженням сповна, чоловік змінював пластинку. Він починав піклуватися, вимолювати прощення, носив квіти та плакав, як дитина. Насправді йому не було соромно – це хитрий трюк. Так «дбають» про вантажних коняк: спочатку навантажують до напівнепритомного стану, а потім годують, щоб не здохла.
Вилікувати тирана своєю любов’ю і вчинками не можна. Намагатися виправити таку людину марно, тому що їй це не потрібно. Її мета – знищити все найкраще, що є в жертві: доброту, довіру, ніжність.
Чому я не покинула його
У жінок, які стикаються з насильством в сім’ї, є одна причина піти та тисячі причин, щоб залишитися. Ми залишаємося з тиранами не тому, що стали безвольними ганчірками. Ми просто намагалися бути добрими з тими людьми, які цього не заслуговують.
Багато років я намагалася довести чоловікові, що я гарна людина, і ця трясовина затягувала мене ще більше. Я виконувала всі його шалені вимоги на кшталт відмови від косметики і яскравого одягу. Зараз я розумію: нормальна людина не повинна нікому нічого доводити.
Я була впевнена в тому, що я товста, стара, його мама готує краще, а колишня дружина досі чекає його. Виходило так, що чоловік – мій останній шанс побудувати сімейне життя. Насправді краще померти на самоті з 40 кішками, ніж терпіти таке ставлення до себе.
Мені було соромно зізнатися оточуючим людям, що чоловік мене принижує. У нашому суспільстві вважається, що жертва насильства сама винна в тому, що її б’ють: занадто багато базікає, лізе під гарячу руку або поводиться зухвало. Розлучитися в моєму розумінні було все одно що визнати свою поразку.
На людях це була наймиліша людина, яку я знала. Ніхто б в житті не подумав, що такий веселий і життєрадісний чоловік може вдарити жінку. І я засумнівалася в собі: може я дійсно заслуговую на покарання? Я вступила на територію, де здорового сенсу не існувало.
Я встигла народити дитину, тому що мені здавалося, що малюк зміцнить сім’ю і змінить поганий характер чоловіка. Однак стало лише гірше. Без роботи, без друзів, з немовлям на руках сильно не побігаєш, і дитина для нього стала ще одним важелем тиску на мене. Чоловік погрожував забрати малюка, якщо я вирішу піти.
День, коли я зрозуміла, що повинна втікати
Я досі пам’ятаю день, коли прийняла рішення піти. Вечір, чоловік з друзями відпочиває від турбот сімейного життя, ми з сином удвох. Малюк грається з пластиліном, повертається до мене з пластмасовим ножиком і каже: «Я тебе заріжу». Моя 2-річна дитина почула цю фразу під час однієї зі сварок.
Я зрозуміла, що руйную не тільки своє життя, а й психіку дитини: через кілька років ми всі житимемо в божевільні. Ось і довелося організовувати втечу в стилі шпигунських бойовиків. Позичила грошей у сестри, щоб чоловік не бачив, скільки готівки я зняла з картки, і перевезла речі, поки його не було вдома.
Бігти мені було нікуди – залишалося тільки повернутися до мами. Мама і сестра – єдині, хто підтримав мене в цій ситуації. Свекруха безустанно телефонувала і вимагала віддати дитину їй, «тому що ви розлучитеся і народите собі нових». Чоловік покинув роботу і чергував в машині під вікнами, телефонував і писав СМС. Він то погрожував покалічити, то плакав і обіцяв виправитися.
Я зробила 2 прості речі: подала заяву в поліцію і почала записувати всі телефонні дзвінки. Якби зі мною щось трапилося, винні знайшлися б відразу. Мій чоловік був тираном і агресором, але тільки не дурнем. Він занадто любив себе, щоб сідати в тюрму.
Наше розлучення було складним: він не приходив на засідання, потім з’являвся і висував божевільні вимоги. Однак через якихось пів року він повністю втратив інтерес до мене і навіть до сина. Зараз він знову одружений і виховує нову дитину.
Ще багато років після втечі я звикала жити, як нормальна людина. Мені знадобилася допомога психолога, щоб відновити свою особистість, впевненість в собі.
Замість висновку. Всім, хто знаходиться у важкій ситуації
Зі своїх стосунків з тираном я засвоїла безцінне вміння з першого погляду визначати агресорів і наявність неврозу. Ну і досвід, звичайно, залишився. І зараз я хочу сказати всім жінкам, які перебувають у схожій ситуації, дещо важливе.
Ви ні в чому не винні. Ви гарна і, ймовірно, добра людина. Тирани присмоктуються до яскравих, співчутливих жінок-емпатів лиш тому, що у них цих якостей немає. Вони, як вампіри, будуть висмоктувати з вас найкраще і світле. Жодна людина на світі не заслуговує принижень і покарання за «неправильні» слова або «неправильний» одяг. І ви не заслуговуєте. Не тратьте надії, не соромтеся просити допомоги у близьких і, якщо вирішили піти, не гайте часу. Бо чим далі, тим гірше.
