У кохання свій зір… Ми не змінюємося для тих, хто нас любить

У кохання свій зір… Ми не змінюємося для тих, хто нас любить

Сергій закохався в Олю. 

Сталося це в далекій юності. Згодом хлопець пішов в армію, звідки дівчина не дочекалася його. Після повернення у нього розпочалося звичайне життя. Багато часу займала робота, тому Сергієві вдалося досягти значних успіхів в кар’єрі. Окрім цього в нього були й інші захоплення. Однак другої половинки він так і не знайшов. Насправді він досі кохав ту дівчину, в чому боявся признатися навіть самому собі. Адже було так дивно, що він досі памятав її очі, губи, ніжні руки та дзвінкий сміх.

Так минуло тридцять років. Взагалі Сергій не цікавився соціальними мережами і не підтримував спілкування з друзями дитинства чи однокласниками. Та випадково він знайшов сторінку Ольги в мережі. Там не було нічого надзвичайного: кілька рецептів та постів про кохання. Фотографій чи розповідей про себе жінка не викладала. Все ж у душі Сергія щось поворухнулося. Він вирішив написати жінці. Та відповіла йому, але холодно й стримано. Він написав знову, але відповідь була такою ж байдужою. Тоді чоловік знайшов адресу Олі. Йому так хотілося з нею зустрітися, але він не міг приїхати без попередження в її дім, де вона живе з чоловіком, дітьми, онуками… Сергій продовжував страждати і не переставав писати. Жінка відповідала йому.

Так минув рік. Зрештою Оля наважилася написати правду. У тому останньому листі вона просила залишити все так, як є. Вона не хотіла бачитися з Сергієм, бо все змінилося з часів молодості. Зараз вона стара і хвора жінка. Через лікування Оля поправилася на сорок кілограмів. Вона залишалася інвалідом на все життя і виходить з хати лише в аптеку. Їй не хочеться, щоб у чоловіка стерся той образ прекрасної дівчини, яку він пам’ятав. Адже зараз від нього нічого не залишилося. На кінець Оля розповіла, що завжди кохала Сергія, а її шлюб був помилкою. З чоловіком вони розвелися дуже швидко і з того часу вона жила сама. Жінка зізналася у своїх почуттях і попрощалася.

Та Сергія ніхто більше не міг зупинити. Він миттю зібрався і поїхав до Олі. Вона відкрила двері і розплакалася. Чоловік дивився на свою кохану і бачив її неймовірні очі та ніжні руки. Для нього Оля досі була вродливою і бажаною. Прикро лише, що вони так безглуздо витратили цілий рік на листування, якщо могли цей час провести вдвох. Зате тепер вони разом. Сергій не помічає жодних змін у зовнішності Олі, бо любов має свій зір.

Кохання творить дива і змушує бачити прекрасне навколо нас. Ця історія розповідає не лише про міцну любов, але й про те, що ми не змінюємося в очах тих, хто відчуває до нас такі почуття. 

Джерело