Все-таки правильно придумано: можна сходити з чоловіком в кафе або в ресторан, повечеряти разом, щоб дізнатися один одного ближче.
По-перше, спільна трапеза зближує. З ким ми ламаємо хліб, той стає нам ближче. По-друге, саме в кафе або в ресторані чоловік може так себе показати, що зближуватися не залишиться бажання. Це прекрасний психологічний тест.
Один чоловік в ресторані так кричав на офіціанта, так вимагав і обурювався, що дама багато чого зрозуміла. Він клацав пальцями, кличучи офіціанта. Називав його на «ти». Звертався як з рабом безсловесним. І закотив істерику, поки чекав гаряче. Дивну нестриманість проявив, якщо не сказати більше. А інший чоловік просто відразу напився в мотлох, як то кажуть. Куди більше дами його цікавив вміст пляшки. Він одну випив, другу, потім третю замовив … Навіть не помітив, що дама пішла, до того захопився.
Або ось благовидий пан розглядав ціни в меню і скрушно зітхав, голосно язмком цокав і головою похитував. Міркував про дорожнечу. Розповідав, що для вигоди в ресторанах готують з прострочених продуктів; отримують надприбутки! Дама запропонувала за себе заплатити, цей чоловік дуже зрадів. І замовив все найдешевше. Суп і булочки. А інший чоловік замовив собі відмінний стейк. І ще багато смачного. А жінці замовив дешевий салатик. Вона ж сама сказала: «покладаюся на ваш смак!». Він і замовив їй салат і склянку морсу. А собі стейк, ікру і дороге вино. Вино він їй дав спробувати, трошки. Собі багато замовив хорошого, а їй – трошки дешевого, скромного.
Ще один чоловік їв як розбійник, а кістки складав на стіл або на підлогу кидав. Вгризався в м’ясо як людожер з казки. Але найцікавіший випадок був ось який: чоловікові принесли макарони, пасту «карбонара». Дуже вихований і приємний чоловік. Розсудливий такий! Йому здалося, що порція менша, ніж заявлена в меню. Він попросив покликати кухаря і метрдотеля, і принести ваги. І тарілку для зважування макаронів. Потім зважив порожню контрольну тарілку. Потім переклав на неї макарони зі своєї особистої тарілки. Зважив. Записав результат. Вирахував вагу порожньої тарілки … І точно! Вийшло, що восьми грамів не вистачає. Обман! Не триста, а дві сотні дев’яносто два грами важить порція.
Кухар сказав, що не вистачає тому, що соус же прилип до тарілки. Вони зчистили соус ретельно і додали до того, що зважували. Все одно трьох грамів не вистачило! І перед чоловіком вибачилися, принесли йому компенсацію – тістечко. Тістечко чоловік розрізав навпіл і половину запропонував дамі, яка сиділа вся червона і мало не плакала.
От і добре. А то б потім довелося плакати; якби вона вийшла заміж за цю людину. А так вони просто розійшлися. І він всього лише попросив повернути гроші, які витратив на букет і на обід. Все скінчилося добре, можна так сказати.
Так що сходити в кафе дуже навіть корисно. Багато що можна зрозуміти про людину, про його манери і характер. Як з обслуговуючим персоналом людина поводиться, як до алкоголю відноситься, як грошима розпоряджається, чи готовий ділитися і щось віддавати … Чи має ресурси, вибачте за меркантильність, – але це теж важливо. Звичайно, людина, яка зважує макарони теж хороша по-своєму. Дбайливий і акуратний. Тільки вам вирішувати, чи подобається вам така риса особистості, або не дуже. Зате все наочно. І можна зробити деякі висновки …
Автор: Анна Кірьянова
