Реальність стосунків 21 століття. Чесно до щему в душі…

Реальність стосунків 21 століття. Чесно до щему в душі…

Лист з інтернету, який варто прочитати кожному.

Сьогодні за сніданком я зустрів дівчину, яку любив багато років. У неї вже є чоловік і вона була вагітною. Коли вона йшла, то ми привіталися, а потім зателефонували одне одному. І, якщо чесно, то коли ми розмовляли, емоції пройшлися по мені так, як не проходилися останні 15 років. Сльози градом котилися і зупинити їх я не міг.

5 років тому ми прийняли рішення про те, що розлучаємося. На той момент ми зустрічалися вже 4,5 роки і весь цей час були повністю присвячені одне одному. Ми могли проводити разом по 8, 12 і навіть по 24 години протягом десятків днів без перерв і абсолютно не втомлювалися. Ми їли, спали, гуляли, займалися спортом, мріяли, дивилися кіно і телевізор, ходили в гості, розмовляли, грали в соніплейстейшн, билися і всюди відчували повне співзвуччя і взаєморозуміння. Ми були відображенням одне одного. Звичайно, за п’ять років були і складні періоди, коли я на руках ніс її в лікарню, а вона підтримувала мене в моїх стабільно невдалих проектах, коли доводилося прощати і плакати, коли сумнівалися одне в одному і в собі, але щоб не відбувалося, ми завжди не могли бути одне без одного більше, ніж день. Ми були абсолютно абстраговані від світу і хіба що спостерігали за всім, що відбувається збоку, маючи лише туманне уявлення про те, як живуть всі інші. І кожного раз, коли ми виходили на люди, то з подивом для себе виявляли, що є виявляється в світі явище, коли хтось любить, а інший дозволяє любити, коли хтось у стосунках може зовсім не любити, а лише вирішує бути разом. В нашій парі такого не було. Нам про це просто розповідали, а ми лише знизували плечима. І щоразу, коли ми поверталися зі світу в свій маленький світ, ми абсолютно щиро говорили, що ми любимо одне одного однаково сильно і так, як ніхто інший. Ми вірили в це і знали, що це так і є. Не буду приховувати, що ми не були ідеальні і наші стосунки пройшли багато різноманітних людських випробувань, але це неважливо.

І ось після 4,5 років стосунків нам здалося, що наші почуття мертві, що ми трохи не такі, які повинні бути в ідеалі, що пристрасті немає і що, можливо, нам краще розлучитися. Я ніколи не забуду з якими очікуваннями ми розходилися. Нам здавалося, що ми, як кораблики, виходимо у відкрите плавання і ми думали, що цей світ сповнений достойних та поважних людей. Людей, які як мінімум не є гіршими, ніж ми одне для одного. Ми вважали себе молодими, красивими, перспективними і що знайти другу половинку буде зовсім нескладно, тому що вибирати є з кого.

З тих пір пройшло 5 років і якби мені колись, 10 чи 15 років тому сказали, що я буду бачити те життя, яке бачу зараз, то я би в це нізащо на світі не повірив. Зараз я бачу, як найкрасивіші і цікаві дівчата, найуспішніші і чарівні хлопці масово залишаються самотніми. Я пам’ятаю, як ми прийшли в 1 клас і у нас була дівчинка, яку бездумно любили всі хлопчики і ненавиділи всі дівчатка. Якби мені тоді сказали, що в 25 років вона буде все такою ж красивою, але самотньою і розлученою, то я б подумав, що це жарт. Як і не повірив би в те, що дівчинка, яку я любив разом з доброю дюжиною хлопців в 8 і 9 класі, в 25 років буде самотньою і дуже красивою мамою, як і інша дуже красива і неймовірно добра моя близька подруга, яку, коли я зустрічаю, у мене від захвату подих всередині забивається (як і у всіх, хто її бачить). Я пам’ятаю, як колись в особистій розмові вона мені розповіла, що в 17-18 років вона сприймала світ і своє майбутнє зовсім по-іншому. Вона говорила, що їй завжди здавалося, що у неї 100% все буде: буде велика і гарна сім’я, буде успішний чоловік і не менш успішні діти, що буде будинок і все те, про що мріє кожна. А виявилося все якось зовсім по-іншому, з чоловіком, який бив, з розлученням, з нечесними чоловіками і всіма наслідками… Колись я багато ходив на конкурси краси і знаю долю багатьох найкрасивіших дівчат нашого міста. І в своїй більшості мені їх неймовірно шкода. Якби мені колись давно сказали, що ці дівчата будуть самотні, нещасні і нікому не потрібні, то я б просто розреготався у відповідь. А у них саме так і сталося! І не сперечайтеся, а просто повірте мені. І якщо у них так, то як же у всіх інших…

У моїй чоловічій компанії немає особливо неуспішних людей. Всі займаються спортом, працюють, активні, приємні в спілкуванні і всім від 22 до 35 років. Власне кажучи, стиль життя і ставлення до багатьох цінностей нас і робить однією компанією. І що цікаво – половина з них неодружені. Найжахливіше – я знаю, що вони абсолютно реалістично розглядають для себе перспективу залишатися такими до кінця життя. Ми якось зустрілися з одним моїм близьким другом, який колись також, як і я, розлучився зі своєю дівчиною, думаючи, що цей світ сповнений кращих партій. Я б назвав цього хлопця одним з найбільш кльових в моєму оточенні (його легко полюбити). І він мені сказав, що раніше він навіть якось не розглядав сценарію, що можна залишитися самотнім. Здавалося, що все одно хтось зустрінеться, а зараз все змінилося. Зараз він з абсолютно холодним розрахунком розглядає варіант залишитися самому.
І я навіть не знаю, що в світі відбулося, де стався цей переломний момент, що з кожним днем ​​стає все більше і більше самотніх людей.

Зараз мені 36 років. Я багато чого знаю і вмію. Знаю, як зробити так, щоб у мене з’явилися гроші, як заслужити повагу і визнання, викликати сміх або змусити себе ненавидіти. Я навчився отримувати практично все. Але я не знаю, що потрібно зробити, щоб полюбити. Це єдине почуття, річ, емоція, яку не можна закликати, створити, зімітувати. Вона не належить нам, і я переконаний, що це дар Божий. І якщо і є Бог, то це любов. І горе тому чоловікові, який колись її випробував, тому що ми мислимо відносно і покохавши одного разу, він в подальшому буде її потребувати все більше і більше, тому що неможливо перевершити любов. І якщо ви зараз когось любите, а зовні в нашому світі є хтось, хто вам здається яскравішим, молодшим, цікавішим, розумнішим, ніжнішим, то знайте, що це все тимчасове, а любов вічна. Вогні потемніють, молоде постаріє, то, що було ніжне, загрубіє, цікаве стане звичайним, гострота розуму притупиться, але лише любов не має минулого часу.

Якщо у вас зараз є поруч кохана людина, то не смійте її кидати. Нізащо! Все ваше життя складається з 5-6 вартісних людей, одну із яких ви полюбите, якщо ваші долі зійдуться – якщо ж ні, цього вже може ніколи не статися. Не розкидайтеся своїм щастям і можливістю його побудувати. Потім ви будете шкодувати про них.

Хочете знати, як виглядає цей світ? Тоді послухайте і не смійте сюди приходити. Тут немає нічого, на що можна обміняти любов. За 5 років я почав цінувати, коли зустрічаю дівчину, яка може просто нормально розмовляти і спілкуватися, сміятися і радіти життю. Я став цінувати людей, які можуть хоча б просто щось сказати, подумати, мати свою думку або чогось хотіти. Цікаво, що така якість, як «просто бути нормальною людиною» – це стало такою рідкістю, що за це можна багато чого віддати. А такі якості, які вам в любові здаються самі по собі зрозумілі, як повага, доброта, щирість, чесність – тут це рідкість. В любові не можна бути іншим, а тут інше для багатьох – це спосіб виживання. Тут всі красиві, всі яскраві, але майже все те, що мене 5 років тому так приваблювало, виявилося помилковим, шкідливим і отруйним, як гриби-поганки в лісі, які завжди чомусь яскравіші, ніж білі гриби.

А взагалі, я дуже щаслива людина, тому що в моєму житті було щастя. Хоча, чому було … буде ще. І вам його бажаю. Не пропустіть його.

Джерело