Чоловіків вважають повільнішими за жінок у плані почуттів. Вони не поспішають одружуватися, не переживають за свій вік, зморшки навколо очей, і їм плювати на думку оточуючих.
Все ж, ми знайшли серед них і невиправних романтиків. Ми зачиталися неймовірними історіями кохання та освідчень, якими поділилися саме чоловіки, і публікуємо їх сьогодні для вас. Знаєте, принців на білому коні на світі вже немає, а можливо, їх і не треба? Головне – серце в унісон, погляд в один бік і рука в руці.
***
Влітку я поїхав відпочивати до Єгипту. Там познайомився з дівчиною, яка одразу запала мені в серце. Не хотів отак одразу поринати з головою в кохання, але розумів, що вона – моя єдина і я хочу одружитися лише з нею. Розповів про себе: живу в столиці, новенька автівка останньої моделі, двокімнатна квартира в новобудові, стабільна високооплачувана робота. Коли повернувся додому, друзі радили: “Забудь про неї, вона повелася лише на твої гроші”.
Аж ось ця дівчина приїжджає до мене. Досі жалію про свій вчинок, але я захотів її перевірити. Зустрів, ми поїхали в стареньку, маленьку квартиру мого друга. Хотів побачити її реакцію, а вона лише й сказала: “Ну а навіщо ти збрехав за квартиру?” Я лише зронив: “Боявся, що ти на мене і не глянеш!” Вона засміялася: “Дурнику, я ж тебе кохаю. Ходімо розпаковувати речі”. Отоді я опустився на одне коліно і зробив їй пропозицію – вона одразу відповіла “так”. Я відніс її речі в авто і відвіз уже до мого справжнього дому. Чекаємо на 2-гу дитину!
***
Десь до 22 років я був безнадійним романтиком, тому об мене часто (та майже завжди) витирали ноги. Розчарувався в дівчатах і захопився ідеєю пікапу. У всіх невпорядкованих стосунках був один мінус: я все більше відчував себе самотнім. На той час вже закінчив ВНЗ і вирішив піти до армії. Сам прийшов до військкомату і попросився, щоб мене туди забрали.
І саме там, у Казахстані, я зустрів її, свою майбутню дружину. Вона була наївною і чистою, як степовий тюльпан серед манірних газонних троянд, вона не вміла брехати, і я зрозумів, що не зможу з нею розлучитися. Через тиждень я зробив їй пропозицію, а замість медового місяця – романтичну подорож на 2 роки в пустелю Бетпак-Дала. І вона погодилася. Сьогодні я великий керівник однієї торгової фірми, живемо разом уже 6 років, 2 роки тому в нас народилася дочка, я щасливий!
***
Ми з дівчиною гуляли в парку з дітьми її старшої сестри. Один із хлопчаків впав і заплакав: йому в очі потрапив пісок. Вона уважно вийняла носовичок, змочила його і вийняла всі піщинки з дитячих очей. Малий далі побіг гратися, а я в цей момент зрозумів, що хочу їй освідчитися. Мені сподобались її риси: вона відповідальна, любить дітей та вміє приймати серйозні рішення. Хоч один адекватний дорослий серед нас двох!
***
Женився, бо страховка на авто для подружжя була вдвічі дешевшою. Через ту страховку вже 25 років живемо разом.
***
Ми почали зустрічатися, але через кілька місяців мені довелося поїхати з міста. Згадую все: довгі нічні розмови про все на світі, так багато тепла й усмішок, наші спільні плани на майбутнє. Я вперше відчув, що віднайшов дорогу додому, вперше пожалів за кожну хвилинку в житті без неї. Більше не хотів бути окремо. Ми разом 12 років, святкуємо 7-му річницю весілля.
***
Вона зробила так, що я захотів стати «найкращою версією самого себе». Озираючись назад на те, що я казав та робив у минулому, і порівнюючи з тим, що є зараз, я розумію, що в мені сталися великі зміни. Те, ким ми є як пара, — це щось більше, ніж кожен з нас поодинці. Я набагато менше думаю про себе і набагато більше про те, як бути людиною, якої вона потребує. Я хочу стати кращим.
***
Був і відрядженні, де мені раптом стало зле. Моя дружина (ще тоді дівчина) мільйон разів мені телефонувала, я якось зміг відповісти, а далі знову знепритомнів. Вона запідозрила щось лихе і з іншого міста прилетіла до мене. Швидка затримувалася, отож вона сама відвезла мене до лікарні.
Якби довелося чекати на швидку я б не вижив, помер. Вона врятувала мені життя, 6 днів не відходила від мене в лікарні, спала на кріслі поруч з лікарняним ліжком. Я зрозумів, що не байдужий цій жінці, якщо вона заради мене ладна піти на такі вчинки. Отямившись, я запропонував їй побратися.
***
Ми з нею ровесники, і розлучилися тому, що вона вирішила, що їй потрібен старший хлопець. Останній розбив їй серце через місяць, зрадивши з іншою дівчиною. Вона була спустошеною, а я досі любив її та підтримував. Тепер ми одружені, разом уже 18 років. Всі казали нам, що перше кохання недовговічне, що їй потрібен дорослий чоловік, що не варто знову сходитися після розлуки, але ми досі разом та досі кохані.
***
Колись у мене була дівчина, і я гадав, що ми ідеальна пара. Ми вирушили в похід, умови були важкими: крутий спуск, спекотна днина, ущелини та печери, а ще й одна пляшка води на двох. Врешті дівчина була така розчарована, що попросила більше не організовувати таких побачень. Ми розійшлися, минуло 3 роки й зараз я зустрічаюся з іншою жінкою.
Той самий похід, ті самі спартанські умови. Спускаємось з гір, а вона каже: “Класно ми помандрували, приїдьмо сюди ще раз восени або навесні?” Я одразу зрозумів, що вона – моя єдина. В нас 2 синів, і ми 20 років разом.
***
Ми ішли додому після першого побачення і побачили безпритульного. Моя дівчина вийняла з гаманця гроші та віддала тій людині. Я побачив таке велике серце тієї жінки, мене здивувало, що вона настільки турбується за незнайомців. Два роки пройшло від нашого весілля, і я в цьому жодного разу не розчарувався.
***
На побаченні в музеї нашу увагу привернула експозиція єгипетських артефактів. Заворожено зупинилися перед копією “Книги мертвих”, жадібно бігали очима по малюнках та ієрогліфах і промовили одночасно: “Я би так хотів/ла вміти прочитати ієрогліфи”. Нас вразила ота незвичайна єдність, яка усюди повторювалася: хтось починає думку, інший закінчує. Досі читаємо думки одне одного.
***
1-й курс університету, початок 2000-них. Я був одним з небагатьох, у кого вдома був комп’ютер. Ми зустрічалися близько 3 місяців, того дня в мене було багато лекцій. Вранці вона запитала, чи можна трохи посидіти за комп’ютером. Я повернувся о 7 вечора, а вона увесь цей час просиділа за комп’ютером – грала в The Sims і створила персонажів, схожих на нас з нею. Побудувала наш дім, «ходила на роботу», тобто цілий день бавилася в наше майбутнє життя. Пам’ятаю, вона зніяковіла, а я подумав, що це класно. Ми разом 13 років, одружені 4 роки.
***
Летів у літаку, і коли він потрапив у турбулентність. Тоді я почав обмірковувати, як попрощатися з дівчиною. А потім собі подумав, чому я досі не одружився і не запропонував їй руку та серце. Отож, так і освідчився: після чудової прогулянки на канатній дорозі та романтичного вечора при свічках.
***
Я з нетерпінням чекаю повернення додому. Я можу довірити їй свої гроші та майбутнє моєї дитини. Молоді хлопці одружуються в пориві емоцій, для них важлива зовнішність і романтика. Вони ще не знають, що треба звертати увагу на розум, почуття гумору та емпатію ймовірної партнерки. З віком розумієш, що саме це важливо.
***
Питання в тому, що саме змушує вирішити: це вона. Наче іскра проскакує між вами, лиш 2 слова: «Не відпущу!» Вмійте спіймати цей момент і не пропустити його.
***
Вона ніколи не тягнула ковдру на себе, не виголошувала «забаганок» типу «чоловік мусить, чоловік повинен», не влаштовувала перехресних допитів. Вона кохає мене, егоїстичного придурка, з усіма моїми недоліками в комплекті. Вона писала зворушливі та невмілі вірші, присвячені мені. Дарувала недорогі, але такі ж зворушливі подарунки, просто дарувала. Вона просто кохала мене, як тільки може жінка кохати чоловіка. Щиро, усією душею, всім серцем. І все це було без надриву, без сцен ревнощів, без страху, що все може закінчитися. Я зробив їй пропозицію після 2,5 років нашого спільного життя, щойно більш-менш твердо став на ноги. Ще через рік народилася наша перша дочка. Ми досі разом – ось уже 20 років.
***
На мене напали, і я отримав ножове поранення. Приїхала швидка, а вона була головною в бригаді лікарів. Цілу дорогу до лікарні вона жартувала наді мною і над всією ситуацією, а потім сказала: «Мабуть, так мало статися, щоб ми з тобою зустрілися». Ми одружилися через 3 місяці.
***
Я намагався справити на неї враження, і буквально все пішло коту під хвіст: я не міг розплатитися за вечерю в дорогому італійському ресторані, тому що залишив в машині гаманець, а «бонусом» забув, де припаркував машину. Приблизно 20 хвилин я бігав по стоянці, підіймався з рівня на рівень. Гадав, що вона думає: «Це було найгірше побачення в житті». Нарешті зупинився й оглянувся, щоб вибачитися.
Вона стояла, посміхалася і раптом почала сміятися. Не наді мною, а зі мною. Це було таким полегшенням після того жахливого вечора. Ми стояли там, на 2-му рівні автостоянки, і сміялися. Я зрозумів, вже точно знав, що хочу з нею одружитися. Ми одружені вже 6 років
***
З нею завжди легко, я відчуваю це протягом всіх 20 років спільного життя. Не було жодної драми, не було необхідності пояснювати мої жарти, мої інтереси. Вона була такою ж всезнайкою, як і я. Мені просто спало на думку, що ми мусимо одружитися. І я почав вживати фразу в розмові: «Коли ми одружимося…» Ми досі пристрасно закохані та кохаємо одне одного все більше і більше.
***
Я вирішив одружитися в той момент, коли вона купила мені халат з принтом за мотивами «Зоряних воєн», костюм штурмовика та точну копію світлового меча на моє 30-річчя. Одружився рівно через 9 місяців. І ще мене привернув той факт, що вона мириться з моїми тарганами в голові.
***
Вона попередила мене щодо своєї собаки Макса, який постійно намагався втекти. Я завантажував свої речі в машину і залишив двері прочиненими. Собака, звичайно, втік менш, ніж за хвилину. Мені було дуже незручно, адже я знайшов таку класну жінку і дозволив її улюбленому собаці втекти. Тому я вирушив «на полювання». 30 хвилин потому я нарешті знайшов Макса і відвіз додому.
Під’їжджаючи, я побачив її на вулиці: вона стояла в піжамі, по щоках текли сльози. Там, обійнявши її, я усвідомив, що закоханий і хочу залишитися тут назавжди. Згадуючи той день, я дякую Максу за те, що він втік.
Чоловіки, розкажіть, чому ви вирішили зробити пропозицію своїй майбутній дружині? Дівчата, поділіться історіями про те, як вам зробили пропозицію. Так цікаво прочитати історії наших читачів!
