Що, якби прямо зараз ви заглянули в магічну кулю, яка пророкує майбутнє, і побачили б з незаперечною ясністю, що ви ніколи не зустрінете любов всього свого життя?
Те, що я прошу вас уявити, дуже сумно, я знаю це. Весь цей час ви сподівалися зустріти «єдиного» або «єдину» – або принаймні когось, хто влаштує вас хоча б наполовину і з яким ви будете мати справу все життя. Знаю знаю. Ви не такий наївний, як інші. Ви не вірите в споріднені душі. Але ви все одно очікували зустріти когось, хто вам більше ніж сподобається. З ким поруч можна згорнутися калачиком в кінці довгого дня. Хто дбатиме про вас, коли ви захворієте, і хто щовечора після роботи буде слухати ваші розповіді. Ми всі сподіваємося на це. Ми всі люди.
У пошуках любові є одна особлива властивість – це впливає на нас постійно. Любов знаходиться на передньому плані наших дій, навіть якщо в розумі все йде по-іншому. Любов – це причина, по якій ви купили ці нові джинси минулого тижня. Це причина, чому ви пішли на барбекю до друзів, хоча насправді не хотіли цього. Це причина ваших страхів і невпевненості в майбутньому. Але також любов – це те, що надихає нас на найбільші зміни.
Так ось, якщо б ви знали з безперечною упевненістю, що любов ніколи не прийде до вашого порога, як би ви подивилися на своє життя? Змінили б щось у своїй повсякденності? А як щодо довгострокових планів?
Ваша перша реакція була б в дусі: «Ну нічого». Зрештою, ви розумна людина. У вас є плани, що не залежать від чийогось впливу. Ми всі так думаємо. Але дайте собі подумати ще кілька хвилин. Тому що ось яку річ про любов ми не хочемо визнавати: це милиця, яку ми використовуємо постійно. Ідея, що коли-небудь хтось буде любити всі наші недоліки, – тонкий привід, щоб не працювати над ними. Принцип двох половинок, що становлять ціле, перешкоджає тому, щоб ми самі ставали кращою половиною.
Якби ви знали, що любов ніколи не буде опцією для вас, як би ви перебудували все життя? Сфокусувалися б на кар’єрі і успіху? Або зайнялися б інвестиціями в себе – частіше б йшли у відпустку, виходили б із зони комфорту?
Я задаю ці питання, тому що схильний вірити в те, що перспектива не знайти кохання всього життя стала б переломною для нас. Усвідомлення, яке ми спочатку вважаємо руйнівним, в кінцевому підсумку може звільнити нас. Без страху померти на самоті перед нами відкриваються небачені можливості. Ми можемо спробувати пожити на кожному континенті. Ми можемо зробити запаморочливу кар’єру. Ми могли б повернутися в університет і отримати ступінь, яку завжди хотіли, не турбуючись про фінансовий тягар, який може лягти на чиїсь плечі. Любов утримує нас ось такими тонкими способами, і ми цього навіть не розуміємо. І запорукою її відсутності може стати почуття абсолютної свободи.
Тому що в ситуації, коли нам не потрібно шукати нашу єдину любов, ми нарешті зрозуміємо, що ми маємо право любити себе. Що ми можемо жити, розвиваючи себе, кидаючи виклик собі, балуючи себе і зводячи себе, немов будинок, щоб стати ще більш здатними. І тоді в нас самих ми знайдемо те, що ми шукали в інших.
Є одна річ, яку ми всі повинні перестати робити, – це чекати, поки хтось прийде і змінить наше життя. Просто будьте тією людиною, яку ви чекали. Проживайте кожен день так, ніби ви закохані в нього. Тому що одну річ ви знаєте напевно – через кожен тріумф, кожну невдачу, кожен страх і кожен виграш будете проходити ви і ніхто інший. Ви та людина, яка приймає всі ваші нагороди. Ви самі собі протягуєте руку, коли падаєте.
Ми повинні почати цінувати все, що ми привносимо в наші власні життя. Тому як іронія в тому, що ми є найбільш привабливими в ті моменти, коли навіть не думаємо про це. Коли ми з упевненістю йдемо по життю, вільно і без обмежень, ми випромінюємо таку енергію, яку просто неможливо ні з чим порівняти і неможливо імітувати. Така енергія здатна змінити не тільки наше життя, але і життя людей навколо.
Тому краще перестати шукати того єдиного або єдину, з ким зручно провести залишок життя. Будьте самі тими Єдиними.
