8 причин, чому жінки з віком стають тільки гарнішими

8 причин, чому жінки з віком стають тільки гарнішими

І мова зовсім не про фізичні характеристики жінок. Ні, я говорю про внутрішню красу, впевненість в собі і здатність старших жінок розуміти оточуючих. У світі немає нічого більш сексуального.

«Жінки з віком стають тільки кращими», – ці слова я почула від брата. Я стояла роззявивши рот. Це перший раз, коли я почула ці слова в реальному житті.

Ні, ця фраза взята зовсім не зі статті в журналі і не прочитана в будь-якій книзі по самодопомозі. Звичайно, брат вимовив це, втупившись на чортову Демі Мур в якомусь фільмі по телевізору, але я прикипіла до місця, переварюючи щойно почуте. У свої 30 я зовсім не відчувала себе краще, ніж в 20 (в дійсності, мені здавалося, що у мене в житті повний бардак). Але, поміркувавши ще трохи, я раптом усвідомила правоту брата – і тепер, коли мені вже 40, чітко розумію, в чому полягала ця його правота.

І мова зараз зовсім не фізичні характеристики жінок. Ні, я говорю про внутрішню красу, впевненість в собі і здатність старших жінок розуміти оточуючих. У світі немає нічого більш сексуального.

Я помічаю це в своїх тіток і сестер, в тому, як вони підносять себе, в тому, як вони спілкуються з іншими людьми, і як заходять в кімнату. У їхньому житті немає місця для лайна. Зараз вони кращі, ніж коли-небудь були. Моїй найкращій шкільній подрузі теж за 40, і вона дуже гаряча штучка. Моя сусідка по кімнаті в коледжі зараз набагато красивіша, ніж коли ми вчилися, а жінка, з якою я живу на одній вулиці вже майже 11 років, виглядає більш енергійною, ніж коли ми вперше зіткнулися з нею перед будинком.

Але чому жінки гарніші з віком? По своєму особистому досвіді можу припустити, що на те є кілька причин:

1. Ми навчилися догоджати собі.

І я зараз маю на увазі абсолютно все. Ми знаємо, що нам подобається і як. Якщо я люблю певні квіти, але мені ніхто їх не дарує, я купую собі їх сама. Якщо я хочу зробити щось якимось певним чином, я ні про що не прошу.

Я не чекаю. Беру все в свої руки і просто роблю це. Якщо мені хочеться піцу з ковбасою або беконом, я її замовляю, незважаючи на переваги оточуючих.

2. Ми знайшли свій стиль.

У мене було достатньо часу, щоб зрозуміти, що мені підходить, а що змушує відчувати себе як розбите корито. Я перепробувала різні стилі і досить експериментувала над собою, щоб дізнатися, який одяг мені йде. Так, іноді я як і раніше допускаю помилки, але з кожною швидко витягаю уроки.

3. Ми говоримо те, що думаємо.

Ігри розуму це доля підлітків і тих, кому ледь виповнилося 20. У міру дорослішання грати в них нам хочеться все рідше і рідше. Тепер ці ігри здаються нам дурницями, а на дурниці часу вже не залишилося. Нам стало набагато простіше і приємніше говорити те, що ми думаємо. Ми просимо про те, чого хочемо, а якщо не просимо про щось, то тому, що воно нас не цікавить.

А ще ми починаємо оточувати себе тими, хто чинить так само – людьми, які говорять те, що думають, висловлюють свою думку і просять про те, що їм потрібно. Але все це не означає, що ми сподіваємося на виконання абсолютно всіх наших запитів або погоджуємося задовольняти чужі потреби і бажання. Просто нам тепер все рівно, адже ми встигли спробувати все, що можна. Ми вже знаємо: чому бути, того не минути.

4. Ми не боїмося порушувати правила.

Були часи, коли я ні за що не наділа б срібло і золото разом. Білі джинси на день поминання були у мене під забороною, а відмова підкоритися босові просто немислимою. Якщо цього не робив ніхто інший, мені здавалося неправильним виділятися з натовпу.

Зараз, коли я стала старшою, я швидко долаю подібні психологічні бар’єри. Правила можна порушувати так, щоб при цьому не зачіпати ні свої почуття, ні почуття оточуючих.

5. Ми навчилися ігнорувати людей.

Коли ми були молоді, нам було важливо подобатися оточуючим і бути прийнятими ними. Але з роками ми усвідомили, що якщо відносини будуються на примусі, то їх розрив приносить відчуття свободи. Ми навчилися визначати, хто вартий нашого часу і зусиль, а хто ні. І якщо ми не можемо від когось піти, то хоча б знаємо, як захистити своє щастя за допомогою ігнорування негативної поведінки.

Що посієш те й пожнеш. Не можна бути щасливим, підживлюючи токсичні думки і відносини.

6. Ми перестали вибачатися.

Жінки часто вибачаються, і здебільшого роблять це без необхідності. «Вибач, у мене вдома безлад». «Вибач, я не можу взяти участь». «Вибач, я не зможу зустрітися сьогодні ввечері». Ми зрозуміли, що для вибачень є свої певний час і місце, і що ми не зобов’язані ні перед ким вибачатися за те, що у нас не вистачає часу, щоб залізти у ванну або стати волонтером зі збору коштів в школі.

7. Ми не приймаємо речі занадто близько до серця.

Дорослішаючи, ми усвідомлюємо, що звичка надто серйозно ставитися до речей вже вийшла з моди. Що, втім, не означає, що ці почуття у нас зникли. Ми просто зрозуміли, що в 99% випадків речі, що викликають у нас біль або розчарування, насправді жодним чином нас не стосуються.

8. Ми вміємо надихати.

Розмінявши четвертий десяток, починаєш розуміти, як влаштований цей світ. Що даєш, те і отримуєш. Якщо ж ми будемо рвати один одного на частини, то боляче буде не тільки іншим людям, але і нам самим. Справжні жінки надихають, а не б’ються. Більшість з нас робили і перше, і друге, але тепер-то ми знаємо, що з цього приємніше і що правильніше.

А висновок з усього цього можна зробити такий: з віком ми стаємо кращими і красивішими, тому що встигли зробити кілька помилок і тепер знаємо, яке це. Випробування чекали нас всюди: на роботі, вдома, в стосунках. Але ми впоралися. Ми допомагали іншим і зцілювалися самі. Це називається збагаченням життя. І завдяки всьому цьому живеться нам зараз легше, і в світі немає почуття кращого.

Джерело