Якщо дехто переживає розрив стосунків досить легко, інші – сприймають його болісно. Оглядач BBC Future пояснює, чому так відбувається і як драматичні зміни в житті визначають наш характер.
У тривалих стосунках особистості обох партнерів зазвичай щільно переплітаються.
Англійська поетеса Елізабет Баррет Браунінг казала своєму чоловікові Роберту Браунінгу: “Я кохаю тебе не тільки за те, ким ти є, але й за те, ким я є поруч з тобою. Я кохаю тебе не тільки за те, ким ти став, але й за те, ким ти зробив мене. Я кохаю тебе за ту частину мене, яку ти відкрив”.
Деякі дослідження свідчать, що після років спільного життя ми можемо помилково сприймати риси характеру партнера за свої власні.
Отже, коли стосунки припиняються, чи означає це, що наша особистість також зазнає фундаментальних змін?
І чи впливає наш характер та темперамент на те, як ми відреагуємо на розрив: залишимось на самоті або швидко оговтаємось і зануримось з головою у нові взаємини?
Певною мірою відповідь залежить від статі людини. В одному з досліджень, опублікованих у США в 2000 році, зазначається, що розрив стосунків по-різному впливає на чоловіків і жінок.
Поль Коста-молодший і його колеги за допомогою тестів визначили тип особистості понад двох тисяч людей у віці 30-40 років. А за шість-дев’ять років опитали їх про зміни, які сталися в їхньому житті. І знову провели з ними тести на особистість.
Як не дивно, жінки, які пройшли через розлучення, продемонстрували більшу відкритість. Дослідники пояснюють це тим, що розрив стосунків приніс їм певне відчуття звільнення.
На відміну від них, розлучені чоловіки, показали менший більшу емоційну нестабільність. Вочевидь, розрив певною мірою підірвав їхню віру в себе.
Однак, не всі дослідження підтвердили цю закономірність.
Група німецьких дослідників протягом 12 років, з 1994 до 2006, три рази опитувала понад 500 чоловіків і жінок середнього віку. Науковці дійшли висновку, що психологічний показник екстраверсії в них після розлучення знизився.
Почасти це пояснюється тим, що після розриву вони припинили стосунки з друзями та знайомими свого партнера чи партнерки, й таким чином мали менш активне соціальне життя.
Розлучені також продемонстрували зниження показника “надійність”, який є більш вузьким різновидом категорії “сумлінність”. Можливо тому, що вони більше не мали піклуватися про свого постійного партнера.
Пережити та йти далі
Хоча зміни в показнику “екстраверсія” були досить невеликими, вони могли мати помітні наслідки для життя людини. Насамперед тому, що нижчий рівень екстраверсії може свідчити про схильність до самотності.
Дослідники, однак, впевнені, що цей факт не має нас турбувати. “Ми не виявили жодних доказів того, що такі драматичні зміни в житті можуть “зламати” особистість”, – зазначили вони.
Цей досвід може бути болісним, але ми в змозі пережити його і рухатися далі.
Не тільки трагічний розрив стосунків впливає на нашу особистість, але й наш темперамент також великою мірою визначає, як ми відреагуємо на події.
В дослідженні, опублікованому цього року у Фландрії, взяли участь понад дві тисячі розлучених чоловіків і жінок.
Науковці спробували дізнатись, чи вступили вони в нові стосунки протягом семи років після розлучення.
Фландрія має найвищий рівень розлучень в Європі і тому має достатню базу для подібних досліджень.
Ен Кетріен Зодерманс і її колеги дізнались, що розлучені екстраверти частіше, ніж інші типи особистості повторно вступали в шлюб. Учасники експерименту з високим показником невротизму частіше залишалися самотніми або мали кілька нетривалих стосунків. Обидва випадки свідчать про небажання знову зв’язувати себе зобов’язаннями.
А ті , хто демонстрував високу сумлінність, зазвичай, мали серйозні взаємини з новим партнером, починали з ним спільне життя і згодом одружувались.
Одна з причин, чому розлучення зазвичай такі болісні, це тому, що вони змушують нас переосмислити, ким ми є. У тривалих відданих стосунках наші особистості з партнером стають настільки взаємозв’язаними, що коли ми розлучаємось, ми втрачаємо частину самих себе.
Це виявляється в тому, що після розлучення респонденти менш упевнено відповідають на твердження “Я маю точну уяву про те, ким я є”.
У статті, опублікованій цього року, зазначається цікавий факт. Виявляється, що реакцію на розрив стосунків можуть пом’якшити наші переконання щодо своєї особистості.
Чи згодні ми, наприклад, з таким твердженням, що “моя особистість не може суттєво змінитися”. Дослідники зі Стенфордського університету Лорен Хове і Керол Двек виявили, що люди з негнучким ставленням до себе, як правило, сприймають розлад стосунків більш особисто.
Вони відчувають, що розрив відкриває щось погане про них самих, і в результаті переживають ситуацію ще гостріше.
Дослідники з’ясували, що такі переконання можуть змінюватись. Учасники під впливом аргументів (приміром, зі статті з психології) починали сприймати свою особистість як менш сталу і здатну до змін.
Це дозволяє зробити позитивні висновки. Мабуть, нагадавши собі, що ми є складною, багатогранною особистістю, здатною змінюватись і адаптуватись, ми можемо певною мірою розвити в собі стійкість до болю розставання.
Ми також могли б винести корисний урок з досліджень, які свідчать, що після розлучення в нас знижується показник екстраверсії.
Якщо ми знаємо про цей ефект і готові до нього, ми могли би докласти більше зусиль і після розлучення спілкуватись більш активно з іншими людьми, заводячи нових друзів та знайомства, щоб уникнути самотності.
Звичайно, закінчення тривалих стосунків навряд чи може бути легким. Проте воно не обов’язково має бути негативним за визначенням.
Якщо попередні стосунки були гнітючими і обтяжливими, їхнє припинення принесе почуття надії і нову жагу до життя.
