Що тут скажеш, бути справжньою жінкою складна робота…
Вирішила стати жінкою. Не як раніше, а справжньою. Щоб світити та надихати. Я про це все теоретично знаю, вже й списочок склала. Треба лише здійснити!
1. Магія ранку.
Встала о 5, щоб відчути цю магію ранку. Відчула. Вирішила більше так не вставати.
2. Пробіжка
На другому колі розплющились очі. Два своїх та третій на лобі.
3. Медитація
Прибігла додому, сіла на килимок, помедитувала. Відхилилася від суєти і тривоги, схропнула.
4. Привітайся зі світом
Відчинила вікно, що було сили крикнула: «Вітаннячка!» Двірник тітка Валя аж мітлу випустила. Вважатимемо, що світ мене почув.
5. Фейсфітнес.
Перетерла міжбрівку, потягала себе за скальп, надувала щоки. Прогнала старість.
6. Йога.
Що сказати? Поза собаки не схожа на собаку. Дельфін не схожий на дельфіна. Верблюд не схожий на верблюда. Брехня. Лише труп схожий на труп. Труп сподобався.
7. Ранкові ритуали
Зробила гімнастику для очей. Гімнастику для шиї та гімнастику для ніг. Розігнала лімфу. Продавила енергетичні точки. Намастила кутикулу. Пішла у ванну, прийняла душ. Звісно, контрастний. Довго скрабилася, потім намастилася молочком з олією арогана. Зробила легкий антицелюлітний масаж усіх проблемних зон, тобто себе. На обличчя поклала маску, що омолоджує. Помила волосся безсульфатним шампунем, прополоскала ополіскувачем, нанесла протеїнову маску. Змила, нанесла термозахист, висушила, розчесала, нанесла олію для кінчиків волосся. Впала без сил. Полежала, пішла снідати.
8. Корисний сніданок
Приготувала жири, білки, вуглеводи. Смузі та пчхіа. Сервірувала все красиво, поставила квіточку у вазу. Напнула сукню. Тому що вайб і таке інше. Інакше у жіночому тілі їжа не засвоюється. Помедитувала на ковбасу, зітхнула, випила з селери під Реквієм Моцарта (духовне наповнення дуже важливе). Виколупала чиа із зубів, випила каву з молоком. Без кави та без молока. Цикорій з білою жижею з вівсянки. Поставила на сукню жирну пляму.
9. Афірмації
Довго доводила собі у дзеркалі, що я щаслива, успішна та наповнена. Сперечалася. Лаялася. Полізла битися з цією дурницею.
10. Мотивування свого чоловіка
Промотивувала чоловіка. Наздогнала, ще раз промотивувала. Потім він втік, зачинився у ванній кімнаті. Не знаю тепер, чи буде толк.
11. Щоденник подяки
Відкрила щоденник, поставила собі п’ять і розписалася.
12. Турбота про світ
Розсортувала сміття. Дістала щось потрібне.
13. Саморозвиток
Прочитала десять сторінок художньої книги, нонфікшну та професійну. Добре зайшов податковий кодекс, одразу три в одному.
14. Культурний розвиток
В обід завітала на виставку. Зайшла там у кафе, з’їла боул із кіноа та руколою. На десерт був карамелізований гарбуз і відрижка від незвичної їжі.
15. Хобі
Після виставки пішла на полденс. Ненароком поламала жердину і вивихнула кісточку. Доведеться переключитися на бісероплетіння.
16. Вечірні ритуали
Прийняла ванну з морською сіллю та олією лаванди. Засвітила свічку з ароматом пачулі. Лежала, потіла, посилала в космос позитив. Мало не здохла від смороду.
Увечері відчуваю – змінилася. Стала цією натхненною. Наповненою кіноа і руколою жінкою. Яку всі прагнуть та кричать: Де ти? Де ти? Де ти, Шатиркіно?
Найгучніше за всіх кричав мій начальник Святослав, по телефону: — Чому на роботу не з’явилася?
Я йому відповідаю:
— Не можу я, Святославе Ігоровичу, я народжуюсь.
– Народжуєш?! — репетує, — У сенсі, Шатиркіна?!
— Не народжую, а народжуюсь. Як жінка. Щоб світити та надихати.
— Слухай, Шатиркіно, — каже, — ти мені не пудри мізки. Щоб завтра працювати. Я тобі зараз скину файли, заповни терміново.
— Я не можу, — відповідаю, — мені ще карту бажань робити, масаж гуашу та інсайти лову…
— Шатиркіна, не біси мене. Бо я зараз приїду і сам тобі гуаша зроблю… — Ви, — говорю, — Святославе Ігоровичу, на низьких вібраціях знаходитесь. Вам треба почистити біополе. А він слухавку кинув. І файли електронкою надіслав. Довелося заповнювати до пізньої ночі. Потім одразу в позу трупа впала і відрубалася.
Без медитацій та подяк. Завтра на роботу, а то звільнять. А я на руколі довго не протримаюся. Мабуть, народження справжньої жінки доведеться відкласти. Поживу ще звичайною.
Автор: Дар’я Ісаченко
