Ми чуємо й вживаємо ці слова досить часто і сприймаємо їх у сучасному значенні. Навряд чи багато з нас підозрює або ж точно знає, що походження і первісний зміст цих слів зовсім інші. Досліджувати етимологію направду дуже цікаво 🙂
НЕЖІНОЧА ЕМАНСИПАЦІЯ: ЗНАЧЕННЯ


Знайоме усім жінкам і знакове слово «емансипація», виявляється, колись стосувалося виключно… синів. В древньоримському праві emancipatio називали звільнення юнака з-під влади батька. Тобто настання його повноліття, яке надавало право голосу, право приймати самостійні рішення і відповідати за вчинки. Згодом це поняття набуло більш ширшого значення: звільнення від опіки, залежності, підпорядкування. До XIX століття емансипацією називали звільнення від кріпацтва або рабства.
СТЕРВО: ЩО ОЗНАЧАЄ


Так називають жінок, скажімо так, з характером – або незалежним, або важким, або егоїстичним, або вредним, або підлим, це вже кому як поталанить. І чого гріха таїти, нас теж так називають, не лише ми когось.
Так от, за походженням це слово до жінок немає жодного відношення, виявляється. У старослов’янській мові слово «стьрвь» мало значення… труп. З такою “розшифровкою” воно вказане і в словнику Даля. Від цього старослов’янського кореня походять слова «стерв’ятина», тобто «м’ясо забитої тварини», «стерв’ятник» – той, що поїдає падаль, «стерво» і «остервеніння».
Схожі значення й у білоруського сцерва, болгарського стр’в, польського ścierw, ścierwo, сербохорватського стр̑в, стрвіна – всі вони означають одне: падаль, наживка.
Німецькою sterben – вмирати, грецькою στερεός – твердий, нерухомий, неживий. Також простежується етимологічний зв’язок із латинськими словами stercus або послід, гній і stеrdеt – сохнути, гнити.
Щось після цього зовсім вже не хочеться чути слово стерво – на свою адресу.
ЖІНКА НА БУКВУ «Б»


Ще одне слово, яким звикли характеризувати «непристойних» жінок і походження якого не пов”язане зі зрадами чи підлостями. Пуританки можуть зараз морщити носик, але ми всі хоч раз в житті це слово вимовляли – «блядь». У нервах, жартома, ставлячи «тавро» сусідці, подумки після чергової вказівки самодура-шефа або вголос, коли кісточкою стопи стукнешся об кут стола.
Ми вимовляли і не знали, що до XVIII сторіччя це слово не вважалося непристойним, при ньому мами не закривали дітям вуха, цнотливі пані не мліли від шоку, батьки за нього не били по губах, а жінки, почувши, не сприймали на свою адресу.