Що ж допомагає зберегти близькість між дорослими дітьми та батьками, а що — тільки віддаляє їх?
Усі батьки хочуть, щоб їхні діти були щасливі, але, на жаль, щасливим себе відчувати вдається не завжди. І добре, якби батьки могли бути опорою для своїх дітей в такі моменти.
Чому дорослі діти віддаляються від батьків
1. “Не сумуй!”
Часто таким чином ви намагаєтеся підбадьорити ваших дітей. З самого дитинства вони чують, що сумувати, злитися та ображатися не можна. Ви ділите почуття на добрі й погані, на позитивні й негативні. Але всі почуття потрібні та важливі. Людина відчуває, що її не приймають з такими почуттями. Почуття погані, а значить і я поганий. Повірте, ми не вибираємо, що відчувати, — почуття виникають незалежно від того, хочемо ми їх відчувати чи ні. Просто будьте поруч зі своєю дитиною в цей момент …
2. “Візьми себе в руки й не вішай носа!”
Відмінна порада, та є одне “але”: якби людина, що зазнає апатію, могла взяти себе в руки й щось робити, вона саме так би й поступила! Але вона не може … І це нормально — іноді нічого не хотіти, побути в цьому стані, щоб краще зрозуміти себе, чого ж я насправді хочу, а не робити щось на автоматі, аби не зупинятися. Ймовірно, в цей час, ви дуже хвилюєтеся за свою дитину. Тоді просто скажіть, що ви стурбовані й готові допомогти, якщо буде потреба. Цього буде цілком достатньо.
3. “У тебе ж все добре! Нічого страшного не відбувається!”
Чергове знецінення почуттів і стану людини. Звичайно, ви хочете підтримати свою дитину, порівнявши її життя з життям людей на війні, з хворими людьми, самотніми й т.д. Але людині, у якої є, як ви говорите, все (сім’я, робота і будинок), теж може бути погано, самотньо і сумно. Вона може переживати особистісну кризу, бути в депресії після тривалого напруження і т.п. Спробуйте поцікавитися, чого ще важливого немає в її житті? Живий щирий інтерес до дитини дуже зближує.
4. “Гаразд, дзвони, коли буде настрій!”
А якщо не буде?! Не дзвонити? Вам важко і боляче чути, що вашій дитині погано, а ще прикро, що і вам “дістається” від її поганого настрою. Не мучте своїх дітей: це дуже складно удавати, що все добре, особливо з близькими людьми, від яких хочеться щирості та відкритості …
5. “Ми тобі не потрібні …”
Немає сил доводити протилежне. І тоді краще правда не дзвонити, ніж чути це кожен раз. Зрозумійте, діти люблять вас, хоча б просто тому що ви їх найрідніші!
6. “Звичайно, батьки у тебе погані!”
Це “найкраще”, що ви можете сказати, коли дитина ділиться своїми болючими спогадами з дитинства? Сюди ж відносяться фрази типу: “А знаєш, як мені було?!” і “Я для тебе все, а ти тепер …” Зрозумійте, коли ваша доросла дитина розповідає про свій складний дитячий досвід, у неї немає бажання і цілі звинуватити вас! Її важливо почути одну єдину фразу: “Мені шкода, що тобі довелося це пережити …” Дорослій людині стане легше переживати свою кризу, якщо вона почує, що ви шкодуєте про те, що чогось не змогли дати їй в дитинстві або від чогось не змогли вберегти. А про те, як вам жилося і було важко, дитина і так пам’ятає і знає …
Говоріть, поки всі живі та є можливість все прояснити.
