День зимового сонцестояння, коли Сонце перебуває у найнижчій точці щодо земного горизонту, є важливою астрономічною подією.
Залежно від року в північній півкулі землі зимове сонцестояння випадає на 21 або 22 грудня.Зазвичай день зимового сонцестояння припадає на 21 грудня. Але перед високосним роком зимове сонцестояння відбувається саме 22 грудня . Саме таким є 2023 рік.
“Відродження сонця”
Зимове сонцестояння здавна вшановувалося індоєвропейцями як свято “відродження сонця”.
У 45 році до н. е Юлій Цезар присвятив найкоротшому дню року свято Брума й встановив 25 грудня як дату зимового сонцеповороту.
У 431 році Третій Всесвітній церковний собор у місті Ефесі затвердив 25 грудня за юліанським календарем як день святкування Різдва Христового. Адже точний день і рік народження Ісуса Христа достеменно невідомі.
Підкреслювалося: дата умовно співвіднесена із зимовим сонцестояння й символічно відтворює послідовний ланцюжок: “народження нового Сонця – народження нового Бога – народження Нового року й нової ери в історії людства”.
Таким чином прадавні обрядодії грудневого сонцестояння церква повʼязала із різдвяно-новорічними святкуваннями.
Юліанський календар виявився не зовсім точним і на початок XVI століття його відставання від астрономічного календаря складало вже 10 днів, сьогодні – 13, а з 2100 року набіжить уже похибка у два тижні.
У 1582 році Папа Григорій XIII затвердив новий і більш точний календар. У ньому символічна дата народження Ісуса Христа збереглася за 25-м грудня, а день зимового сонцестояння визначили за астрономічними спостереженнями 22 грудня у передвисокосний рік або 21 грудня в усі інші роки.
Сонцестояння в українських традиціях
В українській традиційній культурі збереглися сліди прадавніх вірувань і святкувань, повʼязаних із сонцеповоротом.
Так на Бойківщині, Закарпатті й Лемківщині на Різдво готують круглий ритуальний хліб карачун. Його шанували як божество, обмивали у проточній воді, по ньому ворожили про характер майбутнього року, використовували в обереговій та лікувальній магії.
На думку дослідників, Карачун у давнину вважався солярним божеством. Назва походить від прасловʼянського крчити – йти, приходити. З відси походить українське слово “крок” і назва сонця “кроковоє колесо” в обрядових піснях.
Свята Варвара, виткана на гобелені. І донині кажуть “Варвара ночі урвала”
Український народний календар із незначним випередженням астрономічного повʼязував зимове сонцестояння із днем святої Варвари (17 грудня). Донині поширене прислівʼя: “Варвара ночі урвала” або “Варвара ночі украла, а Ганна (22 грудня) дня доточила на горобиний скік”.
Найбільше переказів, прикмет і ритуалів приурочено до 25 грудня – дня святого Спиридона. Його називають Спиридоном-сонцеворотом, який повертає “сонце на літо, а зиму на мороз”.
Ця дата збігається із астрономічним явищем, адже сонце три дні перебуває в одній і тій самій точці, тому й називається грудневим сонцестоянням.
За легендою, Господь розсердився на людей за гріхи й вирішив забрати у них сонце, але Спиридон упросив Господа зглянутися й повернути світило на небо.
За іншою легендою, саме Спиридон утримує сонце на небі, захищає від відьом, які о цій порі намагаються його вкрасти, розірвати, з’їсти.
Слідкували за погодою впродовж 12 днів від Спиридона до Різдва: вважалося, що таким буде й характер погоди наступних 12 місяців.
Вірили, що святий Спиридон показує, чи буде прийдешній рік урожайним: йшли в садок, зрізали гілочки з кожного фруктового дерева й ставили у воду.
Спостерігали, яка гілка розпуститься до Різдва, такі фрукти вродять улітку.
