Про життя — просто та іронічно.
Нещодавно я спитала маму: “Мамо, а що, справді можна закохатися у придурка/альфонса/білого ходока і так далі?”
Моя мама — скарбниця самоіронії, озвалася:
“Закохатися можна навіть в дитячий горщик. Але в такому випадку будь з собою чесною і визнай: Так, я закохалася в горщик, і чекаю від нього саме того, що вміють робити горщики.
І в такому випадку речі стануть на свої місця.
І не кайся, якщо, пригрівши горщик, ти людям будеш хвалитися, що тобі випали яйця Фаберже, отой скарб неоціненний…
А ще гірше, якщо ти будеш сама вірити, що ще трішечки, вже ось-ось, і ці яйця почнуть ставати корисними, що вони лиш відлежуються в коробочці та скоро почнеться їх зоряна пора…
А біда буде тоді, коли ти щодня заглядатимеш до того горщика, і допитуватимеш його: коли ти вже, скотиняко, станеш такою цінністю, як яйця Фаберже…?
Тож якщо полюбила — то люби те, що вибрала. Ні — все у твоїх руках: на світі є і коштовні яйця Фаберже. А не тільки горщики для лайна”.
Мамі браво! Коментарі зайві!