Справжня розкіш — це не підбори, помади й ресторани.
Справжня розкіш — це жити так, як тобі зручно. З улюбленим кольором помади на губах, в улюбленому взутті, їсти улюблену їжу, дружити з людьми, від яких віє теплом, бути разом, бо любите, а не мусите.
Варто навчитися відмовлятися від непотрібних речей.
Тих, які себе віджили, які зносилися, — бережіть те, що любите.
5-річна дочка моєї подруги завжди приходить в гості зі своєю маленькою ложкою. Дитина хоче і дозволяє собі їсти лиш тією ложкою, яка їй подобається — оце справжня розкіш. Мама її дуже соромиться, щоразу хоче виправдати малу. Цей приклад так на мене вплинув, що я почала брати на пікніки свої прибори та посуд, бо не люблю їсти з пластикового посуду. І мені начхати на думку довколишніх людей.
Розкішне життя не вкладається в сентенцію: “ти гідна цього”, ні! Радше в таку:
“ця річ гідна тебе”
Чашка, яку подарувала сестра. Татова футболка, в котрій так зручно засинати. Пиріг за рецептом мами. Поцілунок коханої людини. Цікаві книги. Гарні фільми. І пісні. Свіжа постільна білизна. Прибрана квартира. Життя, яке ти сама обрала.
А ще розкішне життя — це не цькувати себе.
Кохана людина може піти. Друзі можуть не захотіти переглядати твій улюблений фільм. Колготки можуть порватися. Тісто може не підійти. Тебе можуть не підвищити на роботі — все, що завгодно, можливе. Якщо в тебе щось не вдається, воно ніяк не впливає на твою цінність — просто в цей момент все йде не так, як би тобі хотілося.
Розкішне життя — це мати можливість вибору.
Купити нові колготки чи зашивати старі, переглянути фільм на самоті чи піти з друзями в кафе, викинути пиріг і замовити суші чи спробувати спекти його знову. Відпустити чи боротися, шукати нову роботу чи переглянути свої можливості на поточній.
Розкішне життя — це іти до своєї мети, жити за своїми правилами.
Не бути зручним, не шукати виправдання, не вибачатися за свої інтереси, вибір, прагнення. Повторювати: “Зі мною так не можна”. І казати:
“мені це можна”.
