Навіть якщо війна за життя очевидно закінчується не на вашу користь, завжди залишається ще один бій — за гідну смерть.
Балерина Франциска Манн була дуже талановита. Дівчина блищала на сцені і мріяла заснувати власну школу танцю. Коли нацистські війська окупували Польщу, Франциска потрапила в Варшавське гетто…
26-річна Франческа Манн, опинившись в роздягальні перед газовими камерами з десятками інших єврейських жінок, вирішила не вмирати просто так. Ця історія підтверджується рапортом коменданта Освенціма і одного з тих членів зондеркоманди, що вижили.
Поки всі в поспіху стягували з себе плаття, кофти і панчохи, балерина задумливо знімала з себе річ за річчю. Охоронці на неї відверто витріщалися. Вирішивши, що втрачати їй нічого, Франческа почала танцювати повільний стриптиз, відправляючи на підлогу річ за річчю.
Її рухи буквально гіпнотизували охоронців. Роздягнувшись майже повністю, Манн метнула в одного з сержантів туфлю на підборах. Той, витираючи кров з обличчя, розчохлив кобуру, але Франческа вихопила у нього пістолет. Дві кулі поспіль потрапили в живіт есесівцеві Йозефу Шіллінгеру, одному з найкривавіших садистів Освенцима. Потім був новий постріл — в ногу сержанту.
Ця стрілянина стала для жінок в роздягальні сигналом до дії: розпочалася запекла бійка за життя. Ще одному есесівцеві відкусили ніс, а іншому частково здерли шкіру на голові. Коли поранених охоронців витягли на вулицю, начальник зондеркоманди наказав замкнути роздягальню і через стіни розстріляти стихійне повстання.
Так повітряна балерина, сама того не плануючи, дала всім живим цінний урок: навіть якщо війна за життя очевидно закінчується не в вашу користь, завжди залишається ще один бій — за гідну смерть.
