Уявіть: ви стоїте ніс до носа з людиною, яка буквально закипає від злості і кричить на вас; і все, чого вам хочеться відповісти їй тим же…
Проблема лише в тому, що накричав у відповідь, ви ніяк не покращите ситуацію.
Як же взяти себе в руки і втриматися?
Є два шляхи, і лише один з них правильний.
Давайте, докопаємося до відповідей на ці наболілі питання і з’ясуємо: як стримати гнів, ніж основну помилку і як її виправити, тим самим ощаслививши не тільки себе, але й оточуючих.
Придушення гніву – однозначно погана ідея
У цьому випадку ви просто цедите крізь зуби: «все в порядку» і намагаєтеся продовжувати займатися справами. Хороша новина в тому, що така поведінка дійсно приховує злість – але тільки від оточуючих – ваші ж емоції лише посилюються від спроби їх придушити.
У книзі Олівера Брукмана «Антидод» описано декілька дослідів підтверджують, що люди, які приховують свої емоції, переживають їх набагато сильніше і довше, ніж ті, хто не соромляться ці емоції виражати. Якщо ви намагаєтеся стримати сльози, вони не зникають, а бажання розридатися посилюється.
Що ж відбувається в нашій голові, коли ми намагаємося придушити спалах гніву? А там — справжній ураган!
Ви перестаєте відчувати позитивні емоції, а не негативні.
Ваша мигдалеподібна залоза (ділянка мозку, що впливає на емоції) починає працювати понад міру. Але, що найцікавіше – емоції ви пригнічуєте, а гірше стає і вашому співрозмовнику теж. Як тільки ви починаєте стримувати свій гнів, кров’яний тиск вашого опонента підскакує, що поступово відкладається в стійку неприязнь по відношенню до вас. Якщо ви змушені спілкуватися протягом тривалого часу є ймовірність, що відносини між вами складуться паршиві, і це навряд чи може порадувати.
Крім усього іншого, придушення своїх емоцій вимагає певних вольових зусиль, а сили, як відомо, мають звичай закінчуватися.
Саме тому люди, частіше приховують свої емоції частіше потрапляють у ситуації, коли про сказане в серцях, пізніше, доводиться шкодувати.
Хтось зараз подумає: «Я так і знав! Раз стримувати гнів шкідливо – доведеться його виливати на оточуючих».
І це теж невірно.
Не варто давати волю злості.
І ось ви вибухнули і зриваєте злість на одного, як ніби ви на дуелі. Не найкраща ідея, погодьтеся.
Накручування і вихлюпування злості лише посилюють емоційний вибух.
Конструктивно висловити своє невдоволення, безумовно, можна, але вивалювати злість на співрозмовника не слід – ваш гнів буде рости як сніжний ком з кожним сказаним словом.Але що ж тоді допоможе?
Можна спробувати відволіктися, але хіба це допоможе?
Допоможе.
Енергетичні ресурси вашого мозку обмежені, так що якщо ви зосереджуєте увагу на чомусь ще, мозок вже не може концентруватися на постійному і даремному обмірковуванні неприємних ситуацій.Що ви знаєте про тест з Маршмеллоу?
Дитині давали один шматочок зефіру і залишали його в кімнаті, пообіцявши в кінці видати два шматочки зефіру, якщо він зможе втриматися і не з’їсти той, що у нього вже є.
Які ж були результати?
Діти, які змогли взяти себе в руки і не з’їли зефір, в майбутньому досягли найкращих результатів у кар’єрі і жодного разу не потрапляли у в’язницю.
Результати тесту зрозумілі, але мало хто говорить про те, як дітям вдалося утримати себе і не з’їсти цукерку. Дуже просто – вони відволікалися.
Уолтер Мішел, автор дослідження, коментує:
«Діти знайшли, чим себе зайняти: вони наспівували мелодії, колупалися у вухах, грали з пальцями або з тим, що змогли знайти в кімнаті. Таким чином, вони згладили внутрішній конфлікт і усунули неприємну ситуацію очікування».
І ця методика працює і з іншими видами сильних емоцій, таких як, наприклад, гнів.
