Час став ключовим ресурсом сучасності. Активний ритм життя, збільшення можливостей вступають в протиріччя з «класичною» схемою згасання соціального життя, коли зрілість змінювалася апатичною старістю. Про нову парадигму старості міркує клінічний психолог, кандидат психологічних наук Люція Сулейманова.
Кім Кетролл все своє життя була актрисою, красивою і амбітною. На жаль, ролі їй діставалися відверто останні. До сорока років вона втратила надію на успіх – в Голлівуді жінки її віку до цього часу вже завершували кар’єру.
Джоан Роулінг присвятила свою молодість догляду за важкохворою матір’ю, потім невдало вийшла заміж за домашнього тирана, а в тридцять з хвостиком сама виховувала дитину на крихітну соціальну допомогу і всерйоз думала про суїцид.
Віра Вонг 17 років пропрацювала редактором відділу моди в Vogue і в загальному була задоволена своїм життям – гідна кар’єра, нехай і без «вогника», компенсувала відсутність особистого життя в сорок років.
Всі знають, що було далі. Кім отримала роль Саманти в «Сексі у великому місті». Джоан написала «Гаррі Поттера». Віра закохалася і вирішила сама придумати собі весільну сукню. Це було тільки початком – для кожної з них.
Несподівано стало модно бути вже досить зрілим, але ще дуже активним. Дивіться, скільки вийшло фільмів, де головні герої – зовсім немолоді люди: від «Простих складнощів» і «Весняних надій» до «Готелю” Меріголд “» і «Стажер». Актори «золотого фонду» як ніколи популярні – і річ не в тому, що ніхто не прийшов їм на зміну, а в тому, що вони уособлюють нову, незвичну досконалість поважного віку. І той факт, що шістдесятилітня (!) Ізабелла Росселліні через двадцять років знову стала обличчям Lancôme, цілком в цьому тренді: шістдесят – це «нові сорок».
Соціологи констатують: старості більше немає – ні слова такого, ні поняття. Похмура звична схема «молодість – зрілість – старість» більше не актуальна, тепер ми говоримо про дві половини життя, кожна з яких цікава і насичена по-своєму. Сьогодні «бабусі» – це нові It-girls, стверджував не так давно журнал Tatler. І перераховував: Гелен Міррен (70 років), Шарлотта Ремплінг (70 років), Катрін Денев (72 роки), Даян Кітон (70 років), Енді Макдавелл (58 років)… Їх ранок починається з бездоганної завивки, вони користуються червоною помадою в будь-який час дня, елегантно загортаються в хутро соболя і надають перевагу туфлям від Salvatore Ferragamo.
Публіка надихається від цих розкішних «пенсіонерок», які підкреслюють новий тренд тим, що навіть не фарбують своє сиве волосся, яке дарує їм титул ікон стилю. Який потік емоційних коментарів викликала свого часу рекламна кампанія Dolce & Gabbana за участю сицилійських бабусь! Домінував вигук: «Я за будь-який ажіотаж, крім “Валідолу” і кладовища!» І не тільки практичний Доменіко Дольче, а й інші модні марки щосили грають з так званим «пенсійним трендом» або «Бабусиним шиком». Одне з обличь улюбленої українськими жінками марки Celine – автор роману «Сині ночі», американська письменниця Джоан Дідіон абсолютно в захваті від свого віку, якому вже кругленька цифра – 81 рік.
Виявляється, зараз вік – це навіть не привід відмовлятися ні від урочистої весільної церемонії, ні від подружніх присяг. При сучасній тривалості життя і можливості залишатися активним (в тому числі і сексуально) в будь-якому віці у таких шлюбів є шанс стати набагато тривалішими, ніж у ранніх союзів зовсім молодих людей. Не кажучи вже про те, що такі шлюби ідеально вписуються в тренд, який умовно можна позначити як «Дорогу немолодим».
І ті ж Джеррі Голл і Руперт Мердок (їй 59, йому – 85 років), чиє весілля стало гучною подією весни цього року – ідеальний приклад нового тренду. Можливо, вперше за досить довге життя вони отримали можливість перейти від любові-пристрасті до любові-партнерства, найбільш сталого типу стосунків, де головна сторона шлюбу – дружба і спільність інтересів. Можливість давати одне одному енергію зрілого життя і нарешті робити те, що раніше не вдавалося.
Знаменитості та звичайні люди, які живуть поруч з нами, кожен день показують, якою яскравою і повноцінною може бути друга половина життя. Якщо зважитися, якщо дозволити собі. Але і тут не поспішайте приречено ставити собі нову необхідну мету в рамках нового стереотипу. Справжня цінність цього часу в тому, що ви нікому нічого не повинні. Для того, щоб відчути себе людиною другої половини життя, зовсім не обов’язково кидатися на подвиги – дертися на скелі, ставати на пуанти або ліпити горщики. Головне – лише усвідомити, що часу попереду ще дуже багато, а в запасі при цьому – переваги досвіду, який дозволить спокійно і розмірено, без поспіху й ажіотажу нарешті домогтися всього.
Ви багато працювали і багато пережили. Знаєте, хто ви тепер? Попелюшка, яка нарешті потрапила на бал. Нехай пізніше, ніж колись очікувала. Але ваш бал – він ось тут. Ви його заслужили.
