Сьогодні у стрічці, через треті руки, натрапила на картинку із фразою «Суть стосунків чоловіка та жінки: Він тримає обох — Вона тримає баланс!»
І, звичайно ж, хочу поговорити про “утримання балансу”.
Дорогі жінки, всі ті, хто говорить вам про те, що ви “тримаєте баланс”, що від вас залежить “погода у домі”, що ви “відповідаєте за емоційний клімат у сім’ї”, треба посилати нафіг. Відразу. Ці люди бажають вам зла.
Якщо ви погуглите, то напевно знайдете кілька статей про те, чим шкідливий стереотип про те, що за емоційний клімат у сім’ї відповідає жінка. Але найгірше, на мій погляд, шкідливе в цьому стереотипі навіть не те, що відповідальність за “баланс” знімається з чоловіка і перекладається на жінку. Найшкідливіше у цьому стереотипі те, що він… дає жінці ілюзію контролю. І це найнебезпечніша ілюзія з усіх, які можуть бути у вас у стосунках.
Проблема влади та контролю у шлюбі чи довгострокових відносинах навряд чи хвилює когось, у кого у відносинах все добре. Зате вона встає на весь своій триметровий зріст в той момент, коли відносини псуються. І в цей момент раптом з’ясовується, що влада у відносинах більше у того, хто менше від цих відносин залежить. У того, хто у разі розриву не втратить фінансової опори, у того, хто у разі розриву не залишиться без місця проживання, у того, кого підтримають родичі та друзі. А зовсім не у того, хто “відповідав за клімат”.
Саме в момент розриву раптом з’ясовується: «Якщо чоловік не хоче чогось робити — він не буде. Не вигадали ще губної помади, яка б змусила платити аліменти.» Що немає такого борщу, який переконає колишнього не виганяти вас з дитиною з його квартири і що не важливо, скільки разів ви залишалися вдома, тому що “йому було нудно” замість того, щоб займатися своїми справами.
Передбачаю мій улюблений аргумент “а не було чого зв’язуватися з козлами”. Я тут зазвичай наголошую, що у козлів на лобі слово козел поки не пишуть. Але зараз піду ще далі — козлом взагалі-то, в якийсь життєвий момент може виявитися будь-хто. Особливо в культурі, де людям (частіше — чоловікам) не слід висловлювати емоції і ходити до психотерапевта. Тому замість походу на терапію, замість промовляння того, де і чому боляче (а в розриві практично всім боляче) люди починають завдавати біль у відповідь. Бо не бачать іншого виходу.
І в цей момент людина, яка була найближчою і зовсім не була козлом, цілком може почати поводитися як козел. І ви, після довгого та щасливого часу, спробуєте скористатися своєю “владою”. Так-так, тієї самої, яка “баланс”, заради якої ви відмовилися від підвищення по роботі (бо ви ж відповідаєте за клімат у сім’ї, як це ви приходите додому пізніше за коханого!), або взагалі відмовилися від роботи (бо повинен хтось організовувати затишок та емоційний комфорт), відмовилися від друзів, сім’ї та інших речей. А влади жодної й немає.
Відносини, побудовані на тому, що ви “тримаєте баланс”, а чоловік “тримає вас обох”, це відносини, побудовані на піску. Бо коли дійде справа та “а ось ти, а ось я…” чоловік покаже вам будинок, машину та побутову техніку, це від вас тримав. А ви що йому покажете? “Емоційний комфорт”? А як?
Тому так, всіх тих, хто пропонує вам відповідати за “баланс” і бути “шиєю”, потрібно посилати нафіг. Ці люди хочуть підсунути вам цукеркову обгортку. Яку ви розгорнете тільки коли подихатимете з голоду. А там – повітря.
І так, звичайно, у вас все буде інакше. Саме ваш партнер при розриві згадає, як ви вичитували його доповіді, нагладжували костюми, приймали вдома його друзів, налагоджували стосунки з його друзями, шукали для нього робочі вакансії, займалися з дитиною щоб вона “не відволікала тата” і вирішить, що він зобов’язаний вам за це сплатити добром і не тільки платити аліменти, що покладені за законом, але ще й допомогти вам знайти де жити, влаштуватися на роботу і почати життя з нуля. Тому що вони так роблять, ага. Злізуть з єдинорога і давай робити…
