Три компліменти, після яких від чоловіка треба тікати

Три компліменти, після яких від чоловіка треба тікати

Жодній жінці не спаде на думку відразу шукати в компліменті каверзу…

Саме тому перед компліментом – відвертою образою ми беззахисні. Це як пригостити нас медом, спробувавши який ми раптово відчуємо присмак дьогтю. “Як же так? Чому мед не солодкий? Він зіпсований? А навіщо пригостили?» — здивуємося ми.

Ось і почувши деякі чоловічі компліменти, ми часом у перші миті навіть не розуміємо, що нас насправді просто вишукано образили. Нас обдурили. Нам сказали не приємність, а відверту гидоту!

І ми не тільки збентежені цією гидотою, ми ще й збентежені спочатку: «Як на почуте реагувати? Адже начебто чоловік так мило посміхався нам, вимовляючи цю фразу. Може, він не хотів образити, просто незграбний?» — намагаємось ми його виправдати.

Але дорослий чоловік, вимовляючи гидоту, завуальовану під комплімент, чудово розуміє, знає, що вимовляє гидоту. Прекрасно усвідомлює, що в даний момент він не в коханні зізнається, а демонструє жінці:

– зневагу:
– неповагу;
– свою над нею перевагу.

І йому кумедно бачити реакцію жінки, він як кіт спостерігає за мишкою, яка ще намагається повернути ситуацію у свій бік, ще сподівається, але він-то, кіт, знає, що все скінчено і бавиться її наївністю, впивається її стражданням і по суті безпорадними спробами врятуватися.

Отже, що це за компліменти?

1. «Моя — ломова кобила», — усміхаючись, хвалиться чоловік другові, колезі, сусідові своєю дружиною, у присутності тієї самої дружини, навіть по-господарськи, можливо, обіймаючи її.
Що не так? Наче чоловік визнає, що його жінка трудяга, у неї все в руках горить.

Визнає. А ще йому подобається сидіти на шиї у цієї тяглової кобилки, поки вона надривається, обслуговуючи його та дітей. І головне, у жінки, яка почула таке, немає надії на те, що чоловік зміниться, що він почне піклуватися, стане їй опорою.

Такий комплімент — не визнання заслуг, не похвала, а вказівка на місце прислуги та натяк: перестанеш бути такою — знайду іншу.

А жінка? А жінка слухає і усміхається: як же чоловік похвалив.

А насправді цією своєю посмішкою «ставить підпис» під правилами гри, встановленими її чоловіком. Правил, які ніколи не зміняться. Значить, вік їй цим конем ламатися.

2. «Моя крокодилиця», «Мій бегемотик» чи щось у цьому дусі вигукує нерідко чоловік у компанії, а іноді і у ширшій аудиторії.

Ось моя перша реакція на подібне була б підійти і відважити “улюбленому” ляпаса, прямо при всіх відважити, як “попросив”, а потім від нього піти. А далі у бік такого експонату, який називає себе чоловіком не те що голову, навіть погляду не звертати.

Чи не чоловік той, хто подібне здатний про свою жінку вимовити! Це як треба опуститися, щоб про жінку, з якою живеш, яку всім, як свою уявляєш, так казати, так її називати!

Любов, кохання? Миле воркування? Домашні прізвиська? Не бреши! Це неповага! Це приниження жінки! Це хамство! І більше нічого.

Але скажіть, хтось із жінок відважив чоловікові те, що він заслуговує? Ну, хоч би обурився? Ви таких знаєте? Я ні. Усміхаються, oчі у підлогу опускають. Видно, що прикро, що неприємно, але… проковтують. Заради чого? Не знаю. Кожна, мабуть, має свою причину. Гроші, кохання, залежне становище…

Але якщо чоловік хоч один раз публічно чи віч-на-віч жінці так сказав, на його повагу вона може не сподіватися. Ну, не говорить так той, хто поважає жінку, цінує, любить, для кого жінка — особистість. Так навіть кішці чи собаці гарний господар не каже.

Якщо чоловік так жінці сказав, вона повинна розуміти її місце біля дверей на килимку, навіть якщо поки їй дозволили посидіти в гарному кріслі.

3. «Моя дружина дуже хороша жінка, щоправда, не красуня» або «Ти дуже хороша дружина, справжня, щоправда, не красуня. Але ти те, що я шукав»

Начебто добре сказав, так? Похвалив. Помітив, що добра дружина, що таку шукав. А звідки ж гіркота у жінки? Що не красуня? Так начебто чесно сказав, дзеркало це теж їй щоразу підтверджує.

І ось стоїть вона сумна. І хоче порадіти, а не може. Боляче від чогось. А від чого, навіть собі, бідолаха, пояснити не може.

А боляче тому, що чоловік не любить. І жінка це відчула, серцем зрозуміла. Той, хто любить, для кого жінка єдина і неповторна, для кого вона повітря, вода, життя ніколи не засумнівається в її красі, навіть якщо їй дзеркало і подруги твердитимуть протилежне. Чому? Тому що той, хто любить, він просто любить, любить те, що бачить, і воно для нього чудове, саме для нього.

А такий комплімент жінці – завуальоване зізнання: «Я тебе не люблю» «Є краще», «Я тебе постійно порівнюю, часто багато в чому не на твою користь», тільки не таке відверте і тому дуже болісне. Начебто, з одного боку, надія на почуття чоловіка у жінки є, а з іншого — гірке розуміння в глибині душі, що надія порожня.

Джерело