Чоловік – це не жінка. Він не подружка, не песик на повідку, не ручний слон.
Йому краще не ставити ультиматуми. Його небезпечно шантажувати і точно не можна висміювати. Тим паче публічно. Бо це пряма неповага. Він не є об’єктом для маніпуляцій, не є цілодобовим банкоматом. Він не слуга, не хлопчик на побігеньках. Чи не робот, якому щодня видають перелік завдань. Не груша, яку можна смачно лупити, отруйними словами. Віддача неминуче прилетить.
Чоловік теж людина і не любить, коли його не визнають як особистість, а просто цинічно використовують, експлуатуючи вроджені рефлекси. Коли замість нього бачать лише ходячий гаманець, непогану квартирку чи сходинку кар’єри. Стартовий капітал. Жеребця, на якому можна поїздити. Чоловіки ненавидять маніпуляцію, гру, театр, фальш, брехню, зраду. Вони терпіти не можуть клітку, втрату волі та вбивство своєї мрії. Адже коли вмирає мрія, енергія зникає рухатися вперед, а життя стає безбарвним.
Своєму чоловікові треба вірити. Вірити у його шлях, у його вибір. У його захист. Захоплюватися, хвалити за здобутки, поважати. Поважати печінками. Захоплюватися до трепету. Любити до божевілля. Бути йому, безумовно відданою та вірною. Вважати його майже Богом. Своєму чоловікові треба вірити, інакше скоро він буде не вашим. Але дівчата, заплутані нескінченними порадами в інстаграмі, порушують інструкції і навмисне тиснуть на всі заборонені кнопки відразу. Тому одного разу він іде.
Жінка – це не чоловік. Чи не солдат у твоєму відділенні. Чи не дружбан, не конкурент, не суперник. Вона не небезпека, не ворог, не холоп і точно не та людина, з якою обов’язково треба боротися. Дружина для чоловіка і не партнер по бізнесу, оскільки сім’я — це не бізнес. Вона просто жінка, інша форма життя, альтернативна реальність, яку необхідно доглядати.
Вона розквітне, якщо її поливати, як квітка. Заспокоїться від уваги. Обов’язково віддаватиме, якщо створювати їй обстановку, умови та оточувати турботою. Краще її оберігати, захищати, захоплюватися і, звичайно, любити.
Тільки в цьому випадку вона правильно функціонуватиме. Згідно з інструкцією з експлуатації, написаною Богом. Жити разом із тобою та радувати. Без багів. Без перемикань у режим термінатора чи мстивого колектора, що забирає свої борги, із зірваним дахом.
Але часом чоловіки роблять все, щоб пригоріло. Все, щоб вивести своїх жінок із оптимального (безпечного) режиму та ввести їх в аварійний. Здійснюють помилки та доводять свою жінку до термінальної стадії.
Дружина не предмет, не твій підлеглий. Вона жива людина, яка поважає свою гідність. Яка, як і у всіх, мала дитинство. Де її оберігали та любили.
Навряд чи комусь сподобається, якщо його не цінують, принижують чи знецінюють працю. Якщо в ній бачать лише безкоштовну хатню робітницю, няню і красиве тіло для задоволень. Хатня робітниця, яка при цьому ще сама себе забезпечує, утримує і тягне дітей. Коли ігнорують її потреби, вважаючи їх за викрутаси. Коли зраджують, брешуть, залякують, а дехто і б’є.
Незрілі чоловіки, як спеціально роблять все, щоб розбудити в ній мстивого звіра. Тому одного разу, дійшовши до відчаю, вона йде.
Чарівні слова, які рятують ситуацію:
– Ти мені потрібна. Вибач, я був не правий. Ти в мене єдина. Я не маю іншої жінки. Найкраща, найніжніша і найбажаніша. Дбайлива мати наших дітей. Ти не одна, ми разом. Разом до кінця, щоби не сталося. Я все виправлю. Я почну діяти.
Чарівні дії, що змінюють ситуацію:
Час, проведений разом. Вагон нескінченності удвох. Багато сміливості, що дозволяє ввібрати, вислухати всю отруту її образ. Багато відваги, що дозволяє спокійно розібрати її претензії і почати виконувати її бажання.
Все ж таки просто: жінка стає щасливою, коли коханий здогадується і виконує її бажання. А чоловік стає спокійним та сильним, коли його жінка нескінченно поважає та цінує. Вважає найголовнішим.
Але нескінченно можна поважати лише того, у кого є залізобетонна вірність. Рішучість та щирість пройти разом увесь цей шлях до кінця.
Зрештою, завжди все псує невдоволення тим, що в мене є. А справжній прогрес починається з того, що я з подякою приймаю свою долю. Спертися у відносинах можна лише на почуття подяки, а не на почуття «замало буде».
Володар Іванов
