Чи не здається вам, що рідкісна жінка реально здатна прийняти кохання та її прояви від чоловіка?
Не винести мозок, не прикидатися кимось, не вибачатися і не відмовлятися сто разів, а просто прийняти і гідно подякувати людині, відповівши їй тим самим?
Пам’ятаєте, як Воланд казав, що ніколи й нічого не треба просити? “Самі все запропонують і самі все дадуть”. І часто нам справді дають. Але ми наполегливо відмовляємось, а потім отримуємо те, що отримуємо.
Ось дивіться…
Приходить чоловік із роботи і приносить квіти. Несподівано так. Просто хоче порадувати кохану дружину. А та руками сплеснула і каже: “Ну навіщо ж ти гроші витрачав, краще б купив сиру”.
Запитання. Чи буде у цього чоловіка й надалі бажання робити коханій жінці подібні сюрпризи? У чоловіків взагалі з розумінням все добре: якщо їм один раз сказали “не треба”, далі можна і не намагатися. Деякі з них знають, що ламати жіночу впертість – собі дорожче.
Далі.
Вирішив чоловік тарілку помити. А дружина йому каже: “Іди-йди, я сама, після тебе все одно перемивати доведеться”. Ні, друзі, це не вигадані фрази. Це та сувора реальність, яка показує: ми самі створюємо собі проблеми, хоч можемо бути цілком щасливими.
Трохи далі.
Жінка засмучена, вона плаче. Чоловік хоче її обійняти, а та виривається і кричить, що він її не розуміє і що його жаль їй не потрібна. Чоловік відходить убік і просто не знає, що робити далі. Загоряється лампочка: “я тут не потрібний”. Наступного разу він уже не підійде з обіймами.
Ще далі.
Хоче чоловік із дитиною пограти. Ну чи немовля на руках потримати. А дружина поруч крутиться і голосить: “Не так голову тримаєш, сильно за ручку сіпаєш і взагалі він плаче і хоче до мами. Давай його сюди”.
Знайомо?
А потім починаються скарги про те, що всі чоловіки – ледарі, байдужі циніки та просто інфантильні. І вдома вони нічого не роблять, і дитиною не займаються, і навіть приємні сюрпризи не готують.
Зрозуміло, що не у всіх ситуаціях саме так. Кожен випадок індивідуальний, але загальна тенденція в знайомих мені історіях простежується: чим частіше жінка відкидає допомогу, турботу чоловіка або активно критикує її, тим більше чоловік самоусувається зі словами: “Ну раз не треба, то краще на дивані полежу”. І лягає на той самий міфічний диван, про який уже легенди складаються і передаються з материнських до дочірніх вуст.
Адже бездіяльність суперечить чоловічому характеру. Чоловіки, як правило, активні та діяльні. І вони із задоволенням допомагатимуть коханій жінці, тому що їм важливо відчувати себе важливими та потрібними.
Так само як і будь-який нормальний батько пишатиметься тим, що він сам спати уклав, вимив і навіть нагодував. Тому що це та його дитина теж. Але якщо поруч буде кружляти жінка і говорити, що він все не так робить, то чоловікові простіше забити: зв’язуватися з жінкою в більшості випадків він не буде, собі дорожче.
Так що краще прибрати зі своєї мови такі формулювання, як “я сама краще зроблю”, “не варто”, “не треба було”, “ти все не так робиш”.
Є чоловіки, які реально більше не приноситимуть квіти, якщо їм один раз сказали “не треба було”. Чоловік хоче порадувати, а натомість отримує докор. Хіба це може подобатися?
Є наполегливіші, але й після третьої, п’ятої такої відмови, вони перестануть щось робити.
Тому приймайте будь-яку допомогу, будь-яку радість від чоловіків: їм це важливо. І обов’язково говоріть щось приємне, даруйте відповідь турботу і увагу! Сім’я без цього не живе: нехай любов перетікає з одного серця до іншого, висвітлюючи ваш союз, а не руйнуючи його.
І приймайте гідно.
Спокійно.
Мудро.
З гідністю.
Із вдячністю.
Без цих утисків, пафосних бідканій і прагнення, щоб тебе поумовляли.
