Януш Корчак – польський педагог, письменник та лікар. Він відмовився врятувати своє життя тричі…
Вперше це сталося, коли Януш ухвалив рішення не емігрувати перед окупацією Польщі, щоб не залишати «Будинок сиріт» напризволяще напередодні війни з фашистами.
Вдруге — коли відмовився тікати із варшавського гетто.
А в третій — коли всі мешканці «Будинку сиріт» уже піднялися до вагона поїзда, що вирушав до табору, до Корчака підійшов фашист, офіцер СС і спитав.
— То ви написали «Короля Матіуша»? Я читав цю книгу у дитинстві. Гарна книга. Ви можете бути вільними.
— А діти?
Діти поїдуть. Але ви можете залишити вагон.
— Помиляєтесь. Не можу. Не всі люди — мерзотники.
В принципі, можна більше нічого не знати про Корчакa. І прочитати 10 заповідей, рекомендованих цією чудовою людиною для виховання дітей:
1. Не чекай, що твоя дитина буде такою, як ти або такою, як ти хочеш. Допоможи йому стати не тобою, а собою.
2. Не вимагай від дитини плати за все, що ти зробив для неї. Ти дав йому життя, як він може віддячити тобі? Він дасть життя іншому, той — третій, і це незворотний закон подяки.
3. Не зганяй на дитині свої образи, щоб у старості не їсти гіркий хліб. Бо що посієш, те й зійде.
4. Не стався до його проблем зверхньо. Життя дане кожному під силу, і будь впевнений — йому воно тяжке не менше, ніж тобі, а може, й більше, оскільки він не має досвіду.
5. Не принижуй!
6. Не забувай, що найважливіші зустрічі людини – її зустрічі з дітьми. Звертай більше уваги на них — ми ніколи не можемо знати, кого зустрічаємо в дитині.
7. Не муч себе, якщо не можеш зробити щось для своєї дитини, просто пам’ятай: для дитини зроблено недостатньо, якщо не зроблено все можливе.
8. Дитина – це не тиран, який заволодіває всім твоїм життям, не тільки плід від плоті та крові. Це та дорогоцінна чаша, яку Життя дало тобі на зберігання та розвитку у ньому творчого вогню. Це розкута любов матері та батька, у яких зростатиме не «наша», «своя» дитина, а душа, дана на зберігання.
9. Вмій любити чужу дитину. Ніколи не роби чужому те, що не хотів би, щоби робили твоєму.
10. Люби свою дитину будь-якою — неталановитою, невдачливою, дорослою. Спілкуючись з нею – радуйся, бо дитина – це свято, яке поки що з тобою.
