Здоровий цинізм психолога з 30-річним стажем Михайла Лабковського нікого не залишає байдужим. Але варто визнати – за різкістю дуже багато правди. До багатьох його міркувань варто прислухатися:
– Нікому не потрібний той, хто не потрібний самому собі. А той, хто приймає себе таким, яким він є, живе смачним, повноцінним життям, незважаючи на всі можливі життєві проблеми.
– Якщо найкращий секс у вас після скандалу, то це ненадовго – скоро залишаться самі скандали.
– Якщо вам із чоловіком некомфортно на першому, другому, третьому побаченні, не призначайте четверте. У перші зустрічі чоловік показує себе якнайкраще, і якщо вам вже неприємно перебувати з ним поруч, нічого хорошого з цих відносин не вийде.
– Людей не люблять через те, що вони прогинаються. Парадокс полягає в тому, що стервозних жінок чоловіки просто обожнюють.
– Що стосується молодих, успішних і красивих жінок, які не можуть знайти собі пару, тому що у них, мовляв, планка висока, це нездатність до стосунків і страх перед ними.
– Ми міряємо любов рівнем страждання. А здорове кохання — це про те, наскільки ти щасливий.
– Якщо ви хочете одружитися, вам треба перестати про це думати. Це те саме, що й бажання мати ляльку на капоті, фату та інше лайно. У здорових людей ситуація виглядає трохи інакше. Перше — вони потребують любити. З цією потребою любити вони знаходять чоловіка, який їх любить.
– Здорові люди завжди обирають себе, а невротики — стосунки на шкоду собі, і в цьому найголовніша різниця.
– Ніколи не треба спілкуватися з одруженими чоловіками. Рибою торгують у рибному магазині, м’ясом – у м’ясному. Не гайте часу. Одруженому чоловікові не потрібна дружина, у нього вдома вже одна є.
– Якщо ви хочете заміж, зустрічаєтеся чи навіть живете разом уже півроку-рік і нічого не відбувається, треба запитати один раз, чи хоче він сім’ю та весілля. Якщо чоловік не готовий створювати сім’ю, значить, настав час з ним попрощатися. По-доброму, звісно. Типу «я дуже тепло до тебе ставлюся і продовжуватиму в тому ж дусі, але подалі від тебе».
– Якщо людина іншій людині замінює весь світ, це означає, що свого світу в неї просто немає.
– Будь-яка — і я наголошую на цьому — будь-яка жінка, яка роками сидить удома і займається лише господарством та дітьми, деградує. Це неминуче. І врешті-решт чоловікові стає нудно з дружиною, він починає вважати її дурною, а там і до розлучення півкроку. І зауважте: спочатку чоловік ні на чому не наполягав, це жінка з радістю і ляскаючи у долоні вирішила сидіти вдома.
– Самотність – це не відсутність любові навколо. Це відсутність інтересу до себе.
– Якщо він вас напружує, просто розлучіться з ним. Не бійтеся залишитись одна. Жоден чоловік у цілому світі не вартий того, щоб ламати себе, прогинатися під нього, нехтувати своїми бажаннями та потребами. Жоден.
– Все просто: є він такий, який є. І є ви така, яка є. Вам чи добре разом, чи треба розійтися. Причому краще до того, як ви взяли іпотеку та народили трьох дітей.
– Той, хто психічно здоровий, орієнтується на свої почуття і завжди вибирає себе. Ні краса, ні кохання не вимагають жертв. А якщо вимагають, то це точно не ваша історія. Валіть. Немає такої мети, заради якої варто щось терпіти у стосунках.
– Все життя навшпиньки не простоїш, а розчаровуватися завжди болючіше, ніж спочатку показати себе справжню.
– Щодо пошуку партнера скажу, а кого ж шукати? Єдина якість, яка може бути у твого партнера — це те, чи він тебе чіпляє. Решта не відіграє ніякої ролі взагалі. Якщо ти його любиш, переживаєш за нього, хвилюєшся – тоді немає жодних “планок”.
– Люди, які не люблять себе, не можуть любити один одного, тому пари щасливою у них також не може бути.
– Що треба зробити, щоб вийти заміж? А лише треба зробити тільки одне — бути самою собою. Цього достатньо. І люблять у принципі лише за це.
– Якщо вам не подобається, як він до вас ставиться, робить щось неприємне, ви кажете йому про це один раз. Якщо справа не змінюється – до побачення.
– Нормальна людина не продовжує стосунки, в яких її не поважають. Втім, вона їх навіть не розпочне.
– Єдиний час у житті людини, коли вона об’єктивно залежна і коли її можна вважати заручником – це дитинство та залежність від батьків. Триває це порівняно недовго. У решті випадків перебування у будь-яких відносинах є вибір дорослої людини.
