Каже мені тут один такий: “Я, до речі, одружений, але в мене з дружиною вже нічого немає”. Просто живемо разом, та й двоє маленьких дітей»...
І я така відповідаю: «Ну, ось розлучишся, житимеш сам, тоді й подзвони мені. А раніше не варто».
А він мені такий: «Знаєш, дівчина повинна спочатку довести мені, що я маю кинути все і заради неї все покинути». Я так поперхнулася повітрям, що аж розреготалася.
А він такий додає: «Ось такі незговірливі та категоричні жінки, як ти, врешті-решт залишаються одні».
Або ось це ось (люблять деякі чоловіки говорити): «Сподіваюся, у тебе не надто завищені запити до чоловіка?», — і дивиться супер-підступно на замовлену пляшку вина та салат з морепродуктами.
Чи не надто завищені запити – це як? Якщо не хропиш уночі і не писаєш під себе – можна брати? Головне чоловік у будинку? Ой-вей, я працюю з 13 років, мене тато-грузин виховав, які у мене можуть бути запити? “Завищені”, – відповідаю і прошу офіціанта розрахувати нас. А він такий надує губки, ображається, починає ображати мене.
Де ви беретеся взагалі, принци на горошині? Всі такі вразливі, всі такі впевнені, що якщо жінка хоче створити сім’ю, то неодмінно погодиться на першого ліпшого. Минули вже ці часи, хлопці. Сьогодні жінці (дорослій, здоровій жінці) вже не цікаво виходити заміж за будь-кого. Вже можна жити цікавим життям, не маючи штампу в паспорті за всяку ціну.
Звичайно, будь-яка доросла, здорова жінка все-таки хоче сім’ю (чоловіка, дітей, будинок), але вже давно зрозуміло (і всі ми знаємо мільйон таких історій), коли шлюб заради шлюбу, заради самозадоволення та галочки в громадських очах перетворював життя жінки на ще більше пекло, ніж відсутність постійного партнера поряд.
Будь-яка доросла, здорова жінка хоче одружитися і народити дітей від такого ж дорослого, здорового чоловіка. Вона не планує вас затягувати у свої сіті, гвалтувати і оббирати до нитки (так, такі жінки існують, але я говорю про дорослу здорову жінку). Не про профури, що млосно закочують очі і використовують жіночі хитрощі-маніпуляції, щоб таки так, затягнути мужика в павутинку. Ми ж усі розуміємо, що спокусити, привабити не складно (і жінку, і чоловіка). Але весь цей маніпулятивний флірт, який так широко використовується на перших побаченнях, — це обман, який розсмоктується з початком побутових проблем спільного проживання. Чи ви готові на це?
Я нескінченно часто чую подібні варіації «та ти просто ще не зустріла свого чоловіка, ось зустрінеш, все одразу піде, як по маслу». Можливо, ось тільки я не вірю в теорію про свою людину чи другу половинку, про те, що взагалі буває просте і легке життя «як по маслу». Я вірю у дорослих здорових людей. А чого бажають дорослі здорові люди?
Дванадцять років тому я лежала на операційному столі в маренні від наркозу, доки лікар витягав із мене шибки. Годиною до цього мама хльостала мене по щоках, бо я знепритомніла. Я не пам’ятаю болю, але я досі пам’ятаю абсолютне відчуття легкості та приємного нічого, ніби моє тіло стало хмарою, і я, заплющуючи очі, казала мамі, що йду (я справді була тоді впевнена, що на цьому все). Іноді у мене бувають зриви, і я починаю переживати через дрібниці, але щоразу я дивлюся на своє татуювання у вигляді пера, яке нагадує мені про ту саму легкість. Про те, як легко втратити життя.
Все своє життя я намагалася зрозуміти іншу людину і часто – на шкоду собі. Але це виявилося зовсім марною тратою часу, якого так мало у кожного з нас. Щодня я зустрічаю людей (багато з них на дорогих машинах і в дорогому одязі), які придумали собі в голові чортзна що і грають у ці дешеві гендерні ігри. Можливо, це справді весело і так задуманий світ, а я просто чогось не розумію. Але мені це абсолютно не цікаво. Ось ваш бісер, ваші свині. Котиться все до дідька, вразливі мої та вимогливі. Світ дуже великий цікавий. Стільки інших країн, місць, проектів, фільмів, книг, заходів сонця та світанків, їжі! Жити, довше б тільки жити! І допомогти б жити якомога довше тим, хто справді хоче жити, а не нескінченно колупатися у своїй пісочниці.
Які у мене запити до чоловіка? Та тільки один-єдиний: щоб дійсно хотів жити, а не трусив мозок своїми комплексами собі та оточуючим. Я хочу жити і насолоджуватися світом, а не виховувати хлопчика з 44 розміром взуття.
Автор: Тамріко Шолі
