Одного разу дуже багатий чоловік взяв свого сина в подорож з єдиною метою – показати хлопчикові, що означає жити без грошей.
Кілька днів вони провели на фермі у дуже бідній сім’ї.
Після повернення додому батько запитав, чи сподобалася йому поїздка.
– Сподобалася, батьку, – відповів хлопчик.
– Бачив, якими бідними можуть бути люди? – запитав чоловік.
– О, так! – була відповідь.
– А який висновок зробив із подорожі? – знову запитав батько.
– Я бачив, що у нас один пес, а у них чотири. У нас басейн до середини саду, а у них струмок, якому немає кінця. У нас в саду світять заморські ліхтарі, а у них вночі сяють зірки. У нас тераса до переднього двору, а у них простори до самого горизонту. У нас невелика ділянка землі, на якій ми живемо, а у них безкраї поля, які не можна окинути поглядом. Ми купуємо їжу, а вони вирощують її самі. У нас навколо будинку стіни для захисту, а у них друзі.
Батько хлопчика онімів.
І тут син додав:
– Я зрозумів, які ми насправді бідні.
Ми забуваємо про те, що маємо, і зосереджуємося на тому, чого у нас немає.
Що для одного – дешева річ, для іншого – цінний приз.
Все залежить лише від того, як ми дивимося на цей світ.
