Дитячий майданчик. Дві дівчинки гойдаються на гойдалках і ведуть неквапливу світську бесіду.
— Щось давно ніякого свята не було, — задумливо каже одна. – Шкода!
— Мені не шкода, — каже друга.
— Ти свята не любиш?
— Люблю! Дуже! У мене їх повно, щодня свято!
— Не може бути!
— Може. Ми святкуємо Дня народження.
— День народження, ти хотіла сказати.
— Дні народження ми також святкуємо, але рідко, лише раз на рік. А Дня народження – щодня. Мій тато це свято вигадав.
— І як ви його святкуєте?
— Дуже просто! Тато будить вранці мене і маму, ми всі біжимо на кухню, беремо склянки з водою і тато каже тост: «Чудовий день сьогодні народився! Нам із ним дуже пощастило! За Новий День!» І ми п’ємо воду, їмо мед і співаємо якусь пісню.
— А якщо вийде день поганим?
— Так раніше й було. А як тільки ми стали відзначати це свято, майже всі дні чи добрі чи дуже добрі. Рідко-рідко щось не дуже добре відбувається.
— Чому ж тоді інші люди такого свята не мають?
— Папа сказав, що це свято є у всіх, тільки не всі його помічають. Багато хто просто забув про це свято. Якщо хочеш, приходь у суботу до нас. Переночуєш, а вранці разом із нами посвяткуєш!
Автор: Григорій Беркович
